Інвал́ідний віз́ок або колісне крісло — технічний колісний засіб пересування, призначений для людей з особливими потребами.
За способом урухомлення розрізняють: візки, якими рухає двигун, і візки з ручним приводом (тобто ті, якими рухає людина, обертаючи колеса), також можливе переміщення візка іншою особою.
Найдавніша згадка про візок датується VI століттям. Це було зображення на сланцевому камені в Китаї. Відтак згадки про візок зустрічаються під час німецького Відродження, коли європейці починають виробляти крісла на коліщатах.
У 1655 році Стефан Фарффлер, 22-річний годинникар з паралічем, побудував перше у світі самохідне крісло на триколісному шасі, використовуючи систему кривошипів і зубчастих коліс. Однак пристрій більше нагадував ручний велосипед, ніж інвалідний візок, оскільки конструкція включала руків'я, встановлені на передньому колесі.
Більш-менш схожі на сучасні відповідники візки з'явилися 1760 року.[джерело?]
Перший легкий (зі сталевих трубок) візок сконструювали у 1932 році Гаррі Дженнінґс та його приятель з інвалідністю Герберт Еверест. Обидва побачили комерційний потенціал винаходу і згодом стали першими масовими виробниками інвалідних візків «Еверест і Дженнінґс».
З-поміж візків із ручним приводом виокремлюють такі види:
Більшість сучасних візків мають двоє великих задніх коліс і два невеликі коліщата спереду. Такий візок потребує для розвороту простору 1,5×1,5 м. При прямолінійному русі простір для комфортного руху візком — 0,9÷1,2 м. Нахил поверхні доріжки не повинен перевищувати 1:20, нахил пандуса — 1:12 (8 %). Найвужчими місцями, які можуть становити нездоланну перешкоду для особи у візку, є входи до будинків, двері ліфтів, сходи, бордюри, турнікети, тісні санвузли, конструкція транспортних засобів. Деякі незручності створюють також пороги, елементи малих архітектурних форм, відсутність поручч. Також певні обмеження накладають зони досяжності, — адже особа у візку не може досягти якийсь предмет на верхніх полицях, відчинити кватирку вікна чи зафіксовану половину дверей, скористатись електричною розеткою у вузькому місці чи вішаком. В Україні затверджені загальнообов'язкові будівельні норми і правила, які передбачають безперешкодний доступ людей з особливими потребами до елементів інфраструктури. Щоправда, на практиці будівельники часто нехтують цими вимогами.
На 2019 рік за даними ООН в Україні 1,7 млн людей з обмеженим можливостями. ООН, та інші організації відзначають вкрай низьку доступність міського середовища для таких людей. Так йде мова що у 2013 році 48% держустанов були недоступні. Існують різного рівня документи щодо організації доступності середовища та програми , проте, загальний рівень доступності все ще нижче середнього рівня.
Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Інвалідний візок, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.