Шотландія

гел. Alba МФА: [ˈalˠ̪əpə], англ. Scotland МФА: [ˈskɒt.lənd]) — країна у Західній Європі, що належить до Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії.. Колись незалежна держава. Займає північну частину Великої Британії, на півдні межує з Англією, на сході її береги омиває Північне море, на півночі й заході Атлантичний океан, на південному заході — Північна протока та Ірландське море. Окрім того, Шотландія складається ще із близько 790 островів, серед яких архіпелаги Шетландські, Оркнейські та Гебридські острови.

Шотландія англ. Scotland шотл. гел. Alba
Прапор Герб
Девіз: Nemo me impune lacessit (Ніхто не зачепить мене безкарно)
Гімн: Flower of Scotland (Квітка Шотландії)
Столиця	Единбург
Найбільше місто	Глазго
Офіційні мови	шотландська гельська, шотландська рівнинна мова, англійська
Суверенна держава	Велика Британія
Форма правління	автономний уряд в конституційній монархії
- Король	Чарльз III
- Прем'єр-міністр	Ріші Сунак
- Перший міністр	Хамза Юсаф
Площа
- Загалом	78,772 км²
- Внутр. води	1,9  %
Населення
- перепис 2001	5,062,011
- Густота	65,9/км²
ВВП (ПКС)	2010 р., оцінка
- Повний	139 774 млрд.
- На душу населення	$43 492
Валюта	фунт стерлінгів (GBP)
Часовий пояс	GMT (UTC−1)
Домен	.scot, .uk
Телефонний код	+44
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шотландія

Единбург, друге найбільше місто і столиця країни, є одним із найбільших європейських фінансових центрів. Единбург був осередком шотландського просвітництва 18 століття, яке перетворило Шотландію на потужну торгову, інтелектуальну та промислову країну. Глазго — найбільше місто Шотландії — свого часу було одним із провідних промислових міст світу, нині ж є центром міської агломерації Великого Глазго. До акваторії Шотландії належить велика частина Північної Атлантики та Північного моря, що містить найбільші запаси нафти у Європейському Союзі. Це дало містові Абердину — третьому найбільшому місту країни — титул європейської нафтової столиці.

Шотландське королівство як суверенна держава постала у ранньому середньовіччі та зберігалася до 1707 року, хоч і була у персональній унії з королівствами Англією та Ірландією з 1603 року, коли король шотландський Джеймс VI успадкував англійський та ірландський трони. 1 травня 1707 року Шотландія увійшла до політичного союзу з Англією, щоб відтак утворити Королівство Великої Британії.. Це об'єднання стало результатом Союзного договору, підписаного 1706 року, та прийняття двох однакових актів Союзу парламентами обох країн, попри значну антисоюзну опозицію та протести в Единбурзі, Глазго та в інших містах.

Правова система Шотландії залишається окремою від Англії, Уельсу та Північної Ірландії. Шотландія зберігає відмінну юрисдикцію у публічному та приватному праві Тривалий розвиток правових, освітніх та релігійних інституцій окремо від решти Об'єднаного королівства спричинився до збереження та плекання своєрідної шотландської культури та національної ідентичності навіть у часі перебування країни в союзі. Внаслідок успішного референдуму щодо деволюції законодавчої гілки влади у 1997 році парламент Шотландії отримав великі повноваження у розв'язанні місцевих проблем країни. У 2011 році Шотландська національна партія виграла більшість місць у парламенті на виборах та провела референдум щодо незалежності 18 вересня 2014 року, за результатом якого проти незалежності висловилися 2 мільйони 1 тисяча 926 осіб (55,3 %), за незалежність — 1 мільйон 617 тисяч 989 шотландців (44,7 %). Явка склала 84,59 %. Обговорюють також другий, повторний референдум.

Англійська назва Шотландії Scotland походить від латинської назви гельських племен скотів (scoti). Пізньолатинська назва Скотія (Scotia, «країна гелів») первинно вживалася щодо Ірландії. До 11 століття назва Скотія застосовувалась щодо гельськомовної частини Шотландії, на північ від річки Форс, як і назви Албанія (Albania) та Олбані (Albany), що обидві походять від гельського Alba. Сучасного значення слова скоти й Шотландія набули у пізньому середньовіччі.

Рання історія

 

Періодичні зледеніння, котрі повністю покривали сучасну Шотландію, очевидно зруйнували будь-які сліди проживання людини на цій території перед добою мезоліту. Вважається, що перші групи мисливців і збирачів з'явилися тут близько 12 800 років тому, коли крижаний покрив відступив після останнього зледеніння.

Групи поселенців почали будувати перші постійні житла на шотландській землі близько 9 500 років тому, а перші села — близько 6 000 років тому. Зокрема, цим періодом датують добре збережене поселення Скара-Брей на острові Мейнленд Оркнейського архіпелагу. Неолітичні поселення, поховання та ритуальні місця добре відомі та чудово збереглися на Північних та Західних островах Шотландії, позаяк відсутність лісів змушували людей того часу зводити житла з місцевого каменю.

У 2500—2000 роках до нашої ери на Британські острови прибула хвиля переселенців з південного заходу, ймовірно з Іберійського півострова і сусідніх областей приатлантичної частини сучасної Франції. Ці прибульці заселили Ірландію і західні області Шотландії й Англії.

Доба Римської імперії

Античні автори, зокрема, Амміан Марцеллін, Птомелей повідомляють про низку племен, що населяли Шотландію (очевидно, різного етнічного походження): каледони, дікаледони, вертуріони, корнавії, луги, керени, смерти, карнонаки, креони, епідії, вакомаги, деканти, тедзали, венікони. Серед цих племен, як вважається, були й кельтські племена і більш давні аборигени доіндоєвропейського походження. 78 року римляни вдерлися у південну Шотландію, де зіткнулися з сильним опором. Закріпитися у Шотландії римлянам не вдалося й аби захистити себе від нападів з півночі вони спорудили від моря до моря два вали. Залишки кам'яної стіни одного з них, так званого Адріанового валу, збереглися на півдні Шотландії до сьогодні.

Середньовіччя

У середині 1-го тисячоліття н. е. основну частину країни займали пікти, що утворилися як єдиний народ в результаті злиття різних племен, на півдні жили групи бритів, витіснені з Англії англосакцями. Пікти утворили королівство піктів або Альбу. Ірландські джерела свідчать про існування королівства піктів — Альба в глибоку давнину, що сумнівно. За ірландськими джерелами, пікти називалися круіхні та частина їх переселилася в Ірландію. Королівство піктів — Альба, судячи з усього, існувало в V—IX століттях. Найбільш відомими королями піктів були Бріде син Маелгуна, Бріде син Білі, Онуйст син Вургуйста. Наприкінці V й на початку VI ст. на західні береги Шотландії з Ірландії переселилися кельтські племена скоттів. Скотти утворили на заході Шотландії своє королівство Дал Ріада. У VIII ст. королівство Дал Ріада завоювало Альбу і скотти майже повністю винищили піктів. Останній раз пікти як народ згадуються в IX столітті. Скотти заселили Шотландію, асимілювавши залишки піктів. Племінна назва скотти поступово перейшла на назву всієї країни.

До середини IX століття, після завоювання піктів скоттами, було створене єдине королівство, що поширило свій вплив на всю Шотландію. На початку XI століття до складу цього королівства ввійшли райони східного узбережжя й рівнина Лотіану, заселені англами.

Шотландське королівство зазнавало набігів скандинавів, які створили собі бази на Оркнейських й Гебридських островах.

Нормандські завоювання Британії не зачепило Шотландії, хоча шотландський король визнав себе васалом Вільгельма Завойовника. Однак опосередкований вплив цього завоювання був досить значним. Приплив на шотландські землі англосаксів, що втікали від норманів, сприяв поширенню їхньої мови на цих землях. Англійський вплив посилився у XII столітті, після шлюбів між шотландськими й англійськими королівськими родинами. Шотландський королівський двір занглізувався й став центром англосаксонської культури в Шотландії. Провідниками цієї культури були англійські феодали, які були запрошені на службу шотландським королем.

Шотландія вважається батьківщиною гольфу, який з'явився тут у 15 столітті. Несподівана популярність гри була практично поголовною, вона стала перешкодою для підготовки до військових дій, що і послужило причиною того, що король Джеймс I наклав заборону на цю, здавалося б, просту гру.

Наприкінці XIII століття Англія намагалася захопити Шотландію, але шотландці чинили шалений опір англійцям. Повстання очолив Роберт Брюс. Англійські війська були розбиті й за договором 1328 року Англія визнала її незалежність. Роберт Брюс став королем Шотландії. Наприкінці XIV століття було створено парламент Шотландії.

Новий час

Церковна реформа в середині XVI століття укріпила в Шотландії пресвітеріанство. 1560 року парламент прийняв закон про визнання пресвітеріанської церкви державною церквою Шотландії. Офіційною мовою Шотландії стала мова, утворена на основі мови англосаксонських переселенців зі значним впливом гельської мови. Ця мова була названа шотландською мовою.

На початку XVII століття зв'язки з Англією значно послабшали, коли шотландці не прийняли намагання Карла I зблизити англіканську церкву з католицькою й поширити її вплив на всю Шотландію. 1625 року представники шотландських дворян, священників і буржуазії уклали Ковенант — акт про національний союз для захисту пресвітеріанської церкви. Шотландці зібрали сильну армію, зайняли північ Англії й примусили Карла I дати обіцянку поважати релігійні й політичні свободи Шотландії. Шотландці визнали своїм королем сина Карла I.

1650 року Олівер Кромвель захопив значну частину Шотландії.

1707 року між Шотландією й Англією було укладено унію про політичне й економічне об'єднання в єдину державу, що отримала назву Велика Британія. Серед народних мас Шотландії цей союз не був популярним. Пом'якшення у відносинах між шотландцями й англійцями настало лише у другій половині XVIII століття, коли укріпилися економічні й культурні зв'язки.

ХІХ століття

Наприкінці XIX та початку XX століть виник рух за самостійність Шотландії.

ХХ–ХІХ століття

1999 року було відновлено шотландський парламент.

 

Площа — 78,772 км².

Столиця — Единбург.

Найбільші міста: Глазго, Данді, Абердин.

Шотландія складається з таких частин: Гайлендс (Верховина) на півночі (разом із Грампіанськими горами); у центрі — Ловлендс (Низовина; включно з долинами річок Клайд та Форт), де мешкає основна частина населення і знаходиться головна промислова зона; Південні Аплендс та острови (Оркнейські, Шетландські і Західні). Найпівденніша точка — Малл-оф-Ґалловей.

Промисловість: електроніка, виробництво двигунів для кораблів та літаків, одягу, паперу, харчів. Видобуток нафти та природного газу. Розвинений туризм.

Валюта — фунт стерлінгів.

Згідно з переписом населення 2001 року, населення Шотландії становило 5 062 011 осіб. До червня 2010 року воно зросло до 5 222 100. Якби Шотландія була незалежною державою, то посіла б 113-те місце за чисельністю мешканців серед інших країн світу. Столиця Единбург не найбільше місто країни, воно поступається місту Глазго з населенням 584 000 осіб та агломерацією з 1,2 млн мешканців, що становить майже чверть населення Шотландії. За статистикою, найчастіше рудоволосих людей можна побачити на південному сході Шотландії, де зосереджено майже 40 % вогненних зі всієї земної кулі.

Мови

Мови: англійська; гельська (розмовляють близько 1,3 % населення).

Релігія

Релігії: пресвітеріанство («Церква Шотландії»), католицтво.

 

Результати перепису 2011

   Нерелігійні  (36.70%)

   Церква Шотландії  (32.40%)

   Католицька церква  (15.90%)

   Не вказано  (7%)

   Інші релігії   (1.20%)

   Іслам  (1.40%)

   Інші християни  (5.50%)

   Інше (-0.1%)

Роберт Брюс, Вільям Воллес, Вальтер Скотт, Роберт Бернс, Роберт Льюїс Стівенсон, Артур Конан Дойл, Адам Сміт, Еван Стюарт, Енді Стюарт, Шон Коннері, Френк Гласс, Девід Теннант.

Шотландія має свій парламент і 72 місця у британському парламенті у Вестмінстері. Тутешнє управління схоже до англійського. У Шотландії є рух за незалежність, і за надання більших повноважень Шотландським зборам. Незважаючи на відцентрові настрої у Шотландії, британський уряд не підтримує ідею щодо її незалежності, та після Виходу Британії з ЄС планує зміцнити стосунки між частинами Сполученого Королівства.

У 1996 році рішенням Парламенту Великої Британії Шотландія була розділена на 32 області:

Абердиншир Абердин Східний Ейршир Північний Ейршир Південний Ейршир Ангус Аргілл-і-Б'ют Західні острови Глазго Східний Данбартоншир Західний Данбартоншир Дамфріс-і-Галловей Данді Інверклайд Клакманнаншир Північний Ланаркшир Південний Ланаркшир Східний Лотіан Західний Лотіан Середній Лотіан Морей Оркнейські острови Перт-і-Кінросс Ренфрюшир Східний Ренфрюшир Стерлінг Файф Фолкерк Гайленд Шетлендські острови Шотландські кордони Единбург

Шотландія знаменита своїм національним чоловічим одягом — кілтом, який має безліч забарвлень (тартанів). Також в Шотландії розвинене рукоділля.

 

• Апостол Андрій вважається покровителем Шотландії, згідно з легендою, його мощі були перенесені в VIII столітті з Константинополя до шотландського міста Сент-Ендрюс. Зображення апостола, а також X-подібного хреста, на якому він, за переказами, був розіпнутий, служать символами Шотландії.
• Волинка — національний музичний інструмент, неофіційний символ Шотландії.
• Герб і королівський штандарт зображують червоного геральдичного лева на золотому полі в оточенні червоної подвійної облямівки пророслої ліліями.
• Гімн Шотландії, «Flower of Scotland».
• Єдиноріг традиційно входив в багато історичних шотландських гербів (часто у вигляді щитотримача).
• Тартан — тканина з орнаментом з горизонтальних і вертикальних смуг. З тканини з таким орнаментом шиють національний одяг Шотландії та зокрема кілти, в Україні її називають «шотландка». Малюнок тартана закріплений за тим чи іншим кланом або сімейством, військовим підрозділом або організацією.
• Прапор Шотландії — являє собою зображення білого Андріївського хреста на небесно-синьому полотнищі.
• Квітка будяка є напівофіційним національним символом Шотландії та зображується, зокрема, на грошових знаках. Згідно з переказом, в XIII столітті прибережні поселення скоттів страждали від набігів вікінгів. Одного разу вдалося уникнути несподіваного нічного нападу завдяки тому, що вікінги босоніж зайшли в зарості шотландського чортополоху, чим видали себе.

• Зверева Г. И. История Шотландии. / Г. И. Зверева. — М., 1987. — 207 с.
• Мак-Кензи А. Кельтская Шотландия / [пер., науч. ред., вступ. ст. С. В. Иванова]. — Москва: Вече, 2008. — 334 с.
• Hunter-Blair O. Scotland // The Catholic Encyclopedia. Vol. 13. New York: Robert Appleton Company, 1912.
• Keating M.The Independence of Scotland: Self-Government and the Shifting Politics of Union. Oxford University Press, 2009.
• Linklater M., Maclean F. Scotland: A Concise History. Thames & Hudson, 2019.
• Pittock M. The Road to Independence: Scotland since the Sixties. Reaktion Books, 2008. (Contemporary Worlds)

• Шотландія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Шотландська брама (англ.)
• Переклади шотландського поета Р.Бернса українською
• The official online gateway to Scotland, managed by the Scottish Government
• Шотландський уряд, офіційний сайт
• Шотландський парламент, офіційний сайт
• Національний архів Шотландії, офіційний сайт [Архівовано 16 серпня 2000 у Wayback Machine.]
• Карти на сайті Національної бібліотеки Шотландії
• Оцифровані колекції на сайті Національної бібліотеки Шотландії
• Всебічний довідник про місцевості і населення Шотландії від Королівського Шотландського географічного т-ва і Единбурзького ун-ту
• Шотландська економічна статистика за 2005 рік (pdf)
• Результати перепису населення у Шотландії — офіційний сайт Шотландського уряду [Архівовано 4 липня 2008 у Wayback Machine.]
• Scottish Neighbourhood Statistics. Scottish Government's programme of small area statistics in Scotland
• Visit Scotland, офіційний сайт Шотландського національного правління з туризму
• ScotlandsPeople, офіційний сайт з шотландської генеалогії
• Ainmean-Àite na h-Alba (AÀA) ~ Gaelic Place-Names of Scotland (довідник з географічних назв Шотландії) (гельською мовою)
• Шотландці готуються до референдуму про незалежність // Україна молода, № 192, 26.10.2011
• The Geograph® Britain and Ireland — фотопроєкт спрямований на збір географічно репрезентативних фотографії та інформації для кожного квадратного кілометра Великої Британії та Ірландії. (англ.)
• Останній шанс на власну державу: як Шотландія посилює боротьбу за незалежність. Європейська правда.