Хорова музика — музичні твори, призначені для хорового виконання.
Хоровий спів буває одноголосий і багатоголосий, з музичним супроводом або без нього — а капела. Це наймасовіший вид музичного мистецтва.
Професійне хорове мистецтво відоме з часів Стародавньої Греції. Воно здавна було невід'ємною частиною відправлення релігійних культів. Перші співочі школи засновано в Римі (V століття).
Хорова музика в Україні розвивалася у тісному зв'язку з церквою. У церкві східного обряду хоровий спів практикується без супроводу музичних інструментів, унаслідок чого українська церковна хорова музика була й довгий час залишилася музикою для хору a capella. Саме тому в українській музиці саме хорова музика перебрала на себе функції, які у західноєвропейській музиці виконувала музика інструментальна.
Рання хорова церковна музика була монодичною у церквах як візантійського, так і римського обряду. В Україні цей тип співу представлений середньовічною монодією, що отримала назву «знаменний розспів». Київська Русь запозичила з Візантії сувору регламентацію співів і молитов, які повинні виконуватися на різних Службах: вечірній, всенічній, ранковій та Літургії відповідно до церковного календаря, що розпочинався 1 вересня, а закінчувався 31 серпня. На кожне свято виконувалися відповідні молитви і співи. З Візантії прийшла й практика використання в Службі трьох хорів; двох хорів співаків та хору прихожан. Найпоширенішими жанрами церковної музики були псалми, гімни, антифони (почерговий спів двох хорів), кондаки, тропарі, канони, стихири. Деякі жанри з часом міняли свою специфіку (кондаки, тропарі). Усі ці жанри мають візантійське походження і були запозичені Київською митрополією. Відповідно до церковних жанрів у Візантії сформувалися певні типи церковноспівочих книг. До найдавніших (VIII ст.) відносяться «Стихирарій» (збірник стихир) та «Ірмолог» (збірник ірмосів канонів церковних свят, розташованих у системі восьмигласся).
Наприкінці XVI століття в Україні виник новий тип церковного співу — багатоголосний ансамблевий (хоровий) партесний спів, який протягом другої половини XVII ст. і першої половини XVIII ст. поширився також у Росію. Основним жанром професійної музики того часу став одночастинний партесний концерт. Кількість голосів варіювалася від простого три- і чотириголосся до складнішого восьми- та дванадцятиголосся, які стали типовими наприкінці XVII століття. Подеколи композитори доходили до 18 і більше голосів.
Серед найвидатніших композиторів партесної музики в Україні — Микола Дилецький, Симеон Пекалицький, Іван Домарацький, Герман Левицький та ін.
Про багатство репертуару української партесної (хорової) музики того часу свідчить збережений список нот Львівського братства (1697 р.), в якому названо 396 партесних композицій, зокрема 151 концерт і 56 літургій.
Якщо порівнювати партесний концерт із західноєвропейськими музичними жанрами того ж часу, то можна помітити чіткі аналогії між жанрами партесного концерта і concerto grosso.
У другій половині XVIII століття на зміну партесному співові приходить новий жанр духовного хорового циклічного концерта, що в професійній музиці письмової традиції знаменує перехід від естетики Бароко до естетики Класицизму. З'являється нове покоління композиторів церковної хорової музики: Максим Березовський, Дмитро Бортнянський та Артем Ведель. Починаючи із творів цих композиторів як панівний склад хору в українській хоровій музиці усталилося чотироголосся.
Якщо порівнювати хоровий концерт із західноєвропейськими музичними жанрами того ж часу, то можна помітити чіткі аналогії між жанрами хорового концерта і симфонії.
Розвиток світської хорової музики в Україні почався в першій половині ХІХ століття. Величезним вкладом у неї була творчість Миколи Лисенка, головно на полі оригінальної творчості, зокрема й широкорозбудованих хорово-оркестрових кантат та хорових обробок народних пісень.
Після Лисенка визначними творцями хорової музики були: Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Олександр Кошиць, Станіслав Людкевич, Пилип Козицький, Борис Левитський та ін.
У творчості українських композиторів 1920—1960-х хорова музика відійшла на другий план, але у молодших представників сьогочасної музики (Леся Дичко, Іван Карабиць) вона знову набирає ваги.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Хорова музика, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.