Юлія Шнайдер, відома як Уляна Кравченко (18 квітня 1860, Миколаїв, — 31 березня 1947, Перемишль) — українська учителька, письменниця, активістка українського жіночого руху, перша на західній Україні поетеса, чиї твори стали популярними.
Уляна Кравченко | ||||
---|---|---|---|---|
Уляна Кравченко, 1893 рік | ||||
Ім'я при народженні | Юлія Шнайдер | |||
Народилася | 18 квітня 1860 Миколаїв, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія | |||
Померла | 31 березня 1947 Перемишль, Ряшівське воєводство, Польська Республіка | |||
Поховання | Головний цвинтар у Перемишліd | |||
Громадянство | Австро-Угорщина→Польська Республіка | |||
Національність | німкеня, українка | |||
Діяльність | письменниця, поетеса | |||
Alma mater | Львівська учительська семінарія | |||
Мова творів | українська | |||
| ||||
Уляна Кравченко у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Народилася 18 квітня 1860 року в м. Миколаїв, нині Львівська область, Україна (тоді Австрійська імперія) в родині повітового урядника, німця за походженням.
Батько Юліус Шнайдер (нім. Julius Schneider), зокрема, служив повітовим канцеляристом у Миколаївському повіті, зокрема, 1866 року; помер, коли Юлії минуло 10 років. Мати — Юлія Лопушанська, донька священика УГКЦ. Виховувалась у родині вуйка — судового радника О. Лопушанського.
Початкову освіту Юлія здобула вдома (вчителька німкеня, котра часто «по лекції» говорила з ученицею про літературу). Потім Шнайдер навчалася у Львівській учительській семінарії (1877—1881). Після її закінчення вчителювала у школах Львівщини, зокрема, у Бібрці до 1884-го. В тому ж році переведена до сусіднього села Стоки, де у недобудованому приміщенні школи пропрацювала кілька місяців, а потім за протекції Івана Франка переведена до Львова.
У Львові її «звинуватили» у прихильності до фонетичного правопису (на противагу офіційному етимологічному) і в популяризації ідей Франка, через що звільнили з роботи.
Деякий час потому працювала вчителькою в родині поміщика з села Руденко під Львовом, потім — два роки в селі Долішній Лужок на Дрогобиччині, де одружилася з місцевим шкільним вчителем, народила доньку і сина. У 1888–1920 років працювала у селі Солець на Дрогобиччині з невеликими перервами.
З 1920 року жила і працювала у Перемишлі, де й померла 31 березня 1947 році, та похована.
Після виходу 1885 року першої збірки «Prima vera», підписана ще справжнім прізвищем і виразно позначеної впливом поезії Франка, юна поетеса здобула чималу популярність серед читачів.
1891 року вийшла друком поетична збірка «На новий шлях» під псевдонімом Уляна Кравченко, де вміщено вірші, насичені громадсько-політичними та патріотичними мотивами, закликами до жінок-сучасниць щодо активної участі у житті суспільства.
Надалі понад два десятиліття її поезії виходять друком у різних часописах, журналах, альманахах, антологіях («Зоря», «Літературно-науковий вістник», «Дзвінок», «Житє і слово», «Руслан» та ін.). Окремими виданнями її книги, адресовані головно для дітей та юнацтва, появляться у 20-30-х роках ХХ ст., зокрема «Проліски», «В дорогу» (обидві 1921), «Лебедина пісня» (1924), «Шелести нам, барвіночку» (1932). Одночасно поетеса видає і третю збірку віршів «В житті є щось» (1929) та «Вибрані поезії» (1941), у яких суттєво домінують, за авторським окресленням, інтимні ліричні зізнання, пейзажно-настроєва лірика, наскрізними є мотиви туги за щастям, тривожне, тремке побивання-співчуття за простолюд у його змаганні з життєвими негараздами, а також громадянсько-патріотичні інтонації, в яких пульсують ідеї об'єднання обох частин української землі в єдиній Українські державі.
Багата на заклично-патріотичні пасажі та громадянський пафос і майже не відома (через заборону) збірка «Для неї — все!» (1931), де вміщено поезії зі стрілецькими мотивами, як-от: «Під Крутами», «На стрілецьку нуту», цикл «З пісень летунів» та ін. Досі маловідомим залишається вірш Уляни Кравченко «Заповіт Митр. Йосифа Велямина Рутського» (1937). Окрім того, вона видала збірки поезій у прозі «Замість автобіографії» (1934) та «Мої цвіти» (1933), численні статті, автобіографічні нариси, оповідання, повістки, спогадові шкіци. Поетка здійснила численні переклади і переспіви з європейських поетів (Н. Ленау, А. Немоєвського, С. Пшесмиицького, А. Урбанського, Я. Каспровича), що мали значний вплив на формування естетичних уподобань і вдосконалення художньої майстерності самої письменниці та її сучасників.
У 1887 року у Львові в першому феміністичному альманасі України «Перший вінок», виданому Наталією Кобринською та Оленою Пчілкою, опубліковано 11 творів Уляни Кравченко:
За свідченням літературознавців, Іван Франко відіграв у формуванні творчої особистості Уляни Кравченко вирішальну роль. Так, Ю. Горблянський вважає, що класик вплинув і на формування провідного образу у творчості молодої поетеси, і стилістики політичної та філософсько-медитаційної творчості. Починаючи від її другої збірки, вплив Івана Франка вчувається у всій її поезії. Багатий матеріал до цього дає опублікована епістолярна спадщина Кравченко і Франка.
Важлива частка рукописного архіву письменниці зберігається у фондах Літературно-меморіального музею Івана Франка Державного історико-культурного заповідника "Нагуєвичі"
На честь Уляни Кравченко названі:
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Спогади учительки |
У Вікіджерелах є |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Із записок учительки |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Уляна Кравченко, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.