Берлін Стара Бібліотека

Передісторія

Стара бібліотека у Берліні мала попередницю. Нею була так звана «Курфюршеська бібліотека Кельна на Шпреє». Ще 1661 року її розмістили у аптечному корпусі барокового Міського палацу Берліна. 1701 року її назву змінили на «Королівську бібліотеку Берліна». Заклад збирав не тільки друковані видання, а і рукописи відомих діячів доби, німецьких і закордонних. Серед рукописів згодом опинились твори науковця і математика Лейбніца, Філософа Канта, письменників і уславлених діячів просвітництва Дені Дідро і Вольтера (останній декотрий час працював у Німеччині).

Споруда 1780 року

Нову споруду для бібліотеки наказав створити король Пруссії Фрідріх ІІ, особа, котра досить вдало грала роль монарха-просвітника. Слава і авторитет імператорського Відня були досить потужними. Тому король не замовив оригінальний проект, а наказав скопіювати вже створений проект віденського архітектора Йогана Фішера фон Ерлаха (1656—1723). Фішер фон Ерлах призначав власний проект для Відня і для палацу Хофбург. Фішер помер, а його проект вже налічував п'ятдесят років і не був реалізованим. Проект у стилі австрійського бароко скопіював королівський архітектор Георг Христіан Унгер, а саму споруду вибудували у Берліні у період 1775—1780 років.

1784 року у нову споруду передали 150 000 видань, що колись утримувала Курфюршеська бібліотека Кельна на Шпреє з додатками.

XIX століття

За пластичний головний фасад із двома кінцевими павільйонами бібліотека отримала у берлінців назву «комод». Тим не менше на початок 19 століття берлінська бібліотека стане найбільшою і доволі ефектною у німецькомовному культурному просторі. Ще наприкінці 18 століття вона стане доступною не тільки для пільгових станів суспільства, а і для третього стану, котрий перетвориться згодом у буржуазію.

XX століття

На 1905 рік бібліотека мала вже 1 200 000 одиниць збереження. Стара споруда стала затісною. 1914 року бібліотеку перевели у нову споруду за адресою Унтенр-дер-Лінден, 8. Вивільнену споруду Старої бібліотеки віддали під берлінський Університет імені Гумбольдта, де запрацював юридичний факультет. 1918 року берлінська бібліотека в черговий раз змінила власну назву, з того року її назва «Пруська державна бібліотека».

В останні роки Другої світової війни низка споруд історичного центру Берліна була суттєво пошкоджена, серед постраждалих і бароковий Міський палац, і Стара бібліотека. Останню відновили, а її фасад був реставрований (Міський палац був відновлений лише на початку 2020-х, див. Реконструкція Берлінського міського палацу^[de]).

З 1990 року назва біблітеки — «Державна бібліотека. Пруська культурна спадщина» Разом з іншими збірка налічує 10 000 000.

• Бібліотеки Берліна
• Просвітництво
• Ґотфрід Вільгельм Лейбніц
• Дені Дідро
• Фрідріх II (король Пруссії)
• Йоган Бернгард Фішер фон Ерлах

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стара бібліотека (Берлін)

• Peter Jörg Becker und Tilo Brandis: Staatsbibliothek zu Berlin, Preußischer Kulturbesitz, altdeutsche Handschriften. Kulturstiftung d. L. 1995
• Ralph Breslau: Verlagert, verschollen, vernichtet … Das Schicksal der im Zweiten Weltkrieg ausgelagerten Bestände der Preußischen Staatsbibliothek. Staatsbibliothek zu Berlin, Berlin 1995 ISBN 3-88053-060-2
• Walter Ederer und Werner Schochow (Hrsg.): 325 Jahre Staatsbibliothek in Berlin. Das Haus und seine Leute. 1986 ISBN 3-88226-275-3
• Barbara Schneider-Kempf: 25 Jahre Scharoun-Bau. 25 Jahre Staatsbibliothek an der Potsdamer Straße. Berlin 2004
• Werner Schochow: Bücherschicksale. Die Verlagerungsgeschichte der Preußischen Staatsbibliothek. Auslagerung, Zerstörung, Entfremdung, Rückführung. Dargestellt aus den Quellen. Berlin 2003 ISBN 3-11-017764-1
• Gudrun Voigt: Die kriegsbedingte Auslagerung von Beständen der Preußischen Staatsbibliothek und ihre Rückführung. Eine historische Skizze auf der Grundlage von Archivmaterialien. Kleine historische Reihe des Laurentius Verlages. Bd. 8. Laurentius, Hannover 1995 ISBN 3-931614-08-5