Словосполучення — синтаксична одиниця, яка утворюється поєднанням двох чи більше повнозначних слів, поєднаних на основі підрядного зв'язку; найпростіша синтаксична одиниця мови, утворена з двох або кількох повнозначних слів, пов'язаних між собою в граматичному плані і за змістом.
Під словосполученням розуміють такі синтаксично-семантичні єдності, утворені за нормами і правилами національної мови з двох чи більшої кількості повнозначних слів, які виражають єдину, хоч і в лексично членній формі, назву предмета, поняття чи уявлення. На думку Г. Удовиченка, В. Бабайцева, А. Загнітко, О. Скобликова та багатьох інших мовознавців, до словосполучень належать лише поєднання слів, утворені на основі підрядного зв'язку.
У сучасному мовознавстві виділяють і сурядні словосполучення. І. Вихованець зазначає, що до словосполучень належать будь-які побудовані на підрядному й сурядному зв'язках поєднання опорного слова з формою залежного слова і поєднання рівноправних (незалежних) у синтаксичному плані форм слів, яким не притаманна синтаксична категорія предикативності.
Поділяються на чотири типи:
1. Іменникові (субстантивні) — словосполучення, в яких головним словом виступає іменник, з яким поєднуються:
Прикметникові (ад'єктивні) — словосполучення, в яких головним словом виступає прикметник, з яким поєднуються:
Числівникові (нумеральні) — словосполучення, в яких головним словом виступає числівник, з яким поєднуються:
Займенникові (прономінальні) — словосполучення, в яких головним словом виступає займенник, з яким поєднуються:
2. Дієслівні (вербіальні) — словосполучення, в яких головним словом виступає дієслово в усіх формах, з яким поєднуються:
3. Прислівникові (адвербіальні) — словосполучення, у яких головним словом виступає прислівник, з яким поєднуються:
За зовнішньосинтаксичними стосунками словосполучення поділяють на підрядні, у яких одне слово завжди надрядне (панівне, підпорядкувальне, означуване), інші — залежні, означувані (наприклад, висока хата, хати села, писати листа). Надрядні слова словосполучень поділяються на: субстантивні — безприйменникові (ріг хати) й прийменникові, ад'єктивні (високий ростом), прономінальні (ми всі), нумеральні (п'ять вершників), адвербіальні (дуже гарно) й вербальні (читати книжку), також кожне з них має по 6 комбінаційних різновидів (наприклад, субстантивно-нумеральне словосполучення: три яблука).
Найчастішими є субстантивні (субстантивно-субстантивні й субстантивно-ад'єктивні: ріг хати, висока хата) й вербальні словосполучення. Серед підрядних способів, крім загальнореченнєвих способів підрядно-синтаксичних зв'язків не розрізняють:
Деякі мовознавці відрізняють також зв'язок підрядно-сполучникового підпорядкування, наприклад, радіє, аж скаче.
За внутрішньосинтаксичними стосунками словосполучення поділяються на атрибутивні (рік жінки, третій рік), предикативні (учень читає) з предикативно-атрибутивними (хата гарна, — що від атрибутивних різняться словоладом — з прикметником нормально у постпозиції), апозиційні (місто Київ), об'єктні (читати книжку) й обставинні: просторові (дім над кручею), часові (нечуваний досі) та причинові (паленіти від сорому).
З уваги на наявні в дієслові категорії модальності, часу, особи й числа, а також з уваги на словолад (все це, разом з комунікативною інтонацією, характеристичне для речення, а не для словосполучення), дехто вважає предикативні й предикативноатрибутивні словосполучення сполученнями слів, а не словосполученнями (подібно й нумерально-субстантивні словосполучення з числівниками 2—4, — за неслушною аналогією до російської мови).
За числом членів словосполучення поділяються на прості (двочленні, наприклад, день і ніч) й складні (три- й багаточленні, наприклад, висока, почорніла від старости кам'яниця на розі вулиці).
За лексико-семантичною структурою словосполучення поділяються на вільні (лан пшениці) й лексикалізовані, фразеологічно більш чи менш зв'язані (дуля під ніс), або нерозкладні фразеологізми (точити ляси), що їх уже власне не зачислюють до С. С. досліджували Є. Родзевич («Словосочетания как строительный материал предложения», 1956), Г. Удовиченко («Словосполучення в сучасній укр. літ. мові», 1968), О. Мельничук («Сучасна укр. літ. мова. Синтаксис: Словосполучення», 1972) й інше. словосполученняю
Словосполученнями не можуть бути підмет із присудком та фразеологізми.
1. Фразеологізми. | пекти раків; бити байдики. |
2. Однорідні члени речення. | яблуні і груші; луки і поля.. |
3. Сполучення підмета з присудком. | весна іде, діти малюють. |
4. Поєднання службових частин мови, дієслова — зв'язки, інших допоміжних слів з повнозначними. | на подвір'ї, проти волі, буду працювати, більш досконало. |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Словосполучення, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.