Курфюрство Саксонія

Курфюрство Саксонія лат. Saxonia Electoralis нім. Kurfürstentum Sachsen Курфюрство Священної Римської імперії, пізніше частина Рейнського Союзу Персональна унія з Річчю Посполитою (1697–1706 та 1709–1763) ↓ 1356 – 1806 ↓ Прапор Герб Курфюрство Саксонія після Лейпцизького розділу 1485 року: Територія Ернестинської лінії Веттинів позначена жовтим кольором, територія Альбертинської лінії — червоним Столиця Віттенберг (1356–1547) Дрезден (1547–1806) Населення 1 100 000 чол. (1800) Династія Асканії, Веттіни Курфюрст  - 1356 Рудольф I (перший) Курфюрст  - 1419–1422 Альбрехт III (останній з Асканіїв) Курфюрст  - 1423–1428 Фрідріх I (перший з Веттінів) Курфюрст  - 1763–1806 Фрідріх Август І Історія  - Золота булла 10 січня 1356 р  - Об'єднання з Мейсеном і Тюрингією 6 січня 1423  - Лейпцизький договір[en] 26 серпня 1485  - Капітуляція Віттенберга[en] 19 травня 1547  - Приєднано Лужицю за Празьким миром 15 червня 1635  - Персональна унія з Річчю Посполитою 1697–1706 & 1709–63  - Перетворено на королівство 20 грудня 1806 Попередник Наступник Герцогство Саксен-Віттенберг Маркграфство Мейсен Герцогоство Тюрингія[en] Королівство Саксонія Саксен-Веймар[en] Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саксонія (курфюрство)

Курфюрство Саксонія (нім. Kurfürstentum Sachsen) — держава Священної Римської імперії, заснована (після здобуття асканійським герцогством Саксен-Віттенберг від імператора Карл IV статусу курфюрства) Золотою буллою 10 січня 1356 року. Охоплювала територію близько 40 000 км². Після згасання династії Асканія його передали маркграфам Мейсену з династії Веттінів у 1423 році, яка перенесла герцогську резиденцію вгору по річці Ельба до Дрездену. Після розпаду Імперії в 1806 році курфюрсти Веттіна здобули статус королівства.

Курфюрство було частиною Священної Римської імперії. Володарі герцогства Саксонії здавна брали участь у виборах імператора. Після розпаду герцогства Саксонії на дрібні герцогства між ними почалась боротьба за титул курфюрста, що давав право обирати імператора. Цю боротьбу виграло герцогство Саксонія-Віттенберг (займало частину території нинішньої землі Саксонія-Ангальт). У 1356 році його володар Рудольф I отримав від імператора Карла IV титул курфюрста.

Курфюрством Саксонією правив рід Асканіїв. Династія згасла у 1422 році після смерті Альбрехта III, після чого герцогство Саксонія-Віттенберг перейшло до рук маркграфства Мейсен, а його маркграф (з династії Веттінів) отримав титул курфюрста Саксонії.

Держава Веттінів стала однією з найсильніших у Священній Римській імперії. Окрім самого Мейсенського маркграфства та Саксен-Віттенбергу, вона включала Тюрингію, пфальцграфство Саксонію та інші землі.

У 1485 році стався Лейпцизький розділ веттінських володінь між братами Ернстом й Альбрехтом. В результаті розділу Ернст (вже з 1464 року курфюрст Саксонії) отримав пов’язане із саном курфюрста герцогство Саксонія-Віттенберг зі столицею у Віттенберзі. Альбрехт отримав маркграфство Мейсен зі столицею в Дрездені та втішний титул "герцог Саксонії". Решта територій (Тюрингія, пфальцграфство Саксонія та інші) були розділені приблизно навпіл. Так виникли Ернестинська й Альбертинська гілки Веттінів.

У 1547 році імператор передав герцогство Саксонія-Віттенберг й титул курфюрста Саксонії володарю Мейсенського маркграфства Моріцу з гілки Альбертинів.

У 1806 році французький імператор Наполеон оголосив курфюрста Фрідріха Августа III королем Саксонії, в результаті чого Саксонія стала королівством.

Після поразки Наполеона територія колишнього герцогства Саксонія-Віттенберг перейшла до Пруссії та увійшла до провінції Саксонія, яка приблизно збігалась із сучасною землею Саксонія-Ангальт.

Територія колишнього маркграфства Мейсен зі столицею в Дрездені і звання королів Саксонії залишились в руках Альбертинської лінії й заснували традицію королівства Саксонії та сучасної землі Вільна держава Саксонія.

Володіння Ернестинської лінії на заході розпались на безліч дрібних герцогств та увійшли до складу сучасної Тюрингії.

Боротьба за існування

В 1756 році, під час Третьої Сілезької війни^[en] між Пруссією та Австрією (частина Семирічної війни), Саксонія була захоплена військами прусського короля Фрідріха II, який взяв Дрезден і після облоги Пірни^[en] змусив саксонську армію здатися і приєднатися до його прусської армії. Багато пізніше саксонські війська дезертирували і боролися за відновлення незалежності Саксонії. За Губертусбурзьким договором 1763 року Саксонію була відновлено як державне утворення.

Коли в 1806 році Наполеон розпочав війну з Пруссією, Саксонія спочатку об'єдналася зі своїм давнім суперником, але згодом, за Познанським договором^[en], перейшла на бік Наполеона і увійшла до Рейнської конфедерації. Курфюрст Фрідріх Август III (1763–1827) формально був останнім курфюрстом Саксонії. Після розпаду Священної Римської імперії він обійняв посаду і став першим монархом короткочасного королівства Саксонія під титулом Фрідріха Августа I Саксонського.

• 1694—1733: Фрідріх-Август I (також польський король Август II)
• 1733—1763: Фрідріх-Август ІІ (також польський король Август III)

• Саксонія (герцогство) (до 1180 року)
• Саксонія (королівство) (з XIX століття)
• Вільна держава Саксонія (нині)

• Heinrich Berghaus: Deutschland seit hundert Jahren (Leipzig 1859-62, 5 Bde.), Bd. 2 (нім.)
• Lorenz Friedrich Beck: Herrschaft und Territorium des Herzöge von Sachsen-Wittenberg (1212—1422), Potsdam, 2000, ISBN 3-932981-63-4 (нім.)
• Heinrich Kühne: «Die Askanier», Wittenberg, Drei Kastanien Verlag, 1999, ISBN 3-933028-14-0 (нім.)
• F. G. Leonhardi: Curfürstliche und Herzoglich sächsische Lande, Leipzig 1790 (нім.)

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саксонія (курфюрство)

• Titles of the rulers of Saxony based on contemporary documents (1423-1918). [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.]