Ріта Мей Браун (англ.
Брала активну участь у ряді кампаній за громадянські права. Отримала нагороду за життєві досягнення на літературній премії Лямбда у 2015 році.
Ріта Мей Браун | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Rita Mae Brown | ||||
Народилася | 28 листопада 1944 (79 років) Гановер, Пенсільванія[1] | |||
Країна | США | |||
Діяльність | сценаристка, поетка, гравець у поло, письменниця-романістка, автобіографка, письменниця, ЛГБТ-активістка, прозаїк, драматургиня, феміністка | |||
Сфера роботи | права тварин, права ЛГБТ[d], Лесбійський фемінізм, література[2], кіносценаристикаd[2] і телесценарійd[2] | |||
Alma mater | Нью-Йоркський університет, Університет Флориди, Школа образотворчих мистецтвd, Fort Lauderdale High Schoold і Union Institute & Universityd | |||
Мова творів | англійська | |||
Жанр | поезія, класичний детективd, роман і сценарій | |||
Magnum opus | Rubyfruit Jungled, Bingod, Six of Oned, Loose Lipsd, Venus Envyd і Southern Discomfortd | |||
Членство | Lavender Menaced | |||
Сайт: ritamaebrownbooks.com | ||||
| ||||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Народилася у 1944 році в Ганновері, штат Пенсильванія. Мати залишила її новонародженою в дитячому будинку. Двоюрідна сестра її матері Джулія Браун з чоловіком Ральфом забрали її і виховували в Йорку, штат Пенсильванія, а згодом у Форт-Айленді, Лодердейл, штат Флорида. Джулія та Ральф Браун були активними республіканцями у своїй місцевій партії.
Починаючи з кінця 1962 року, Браун відвідувала Флоридський університет в Гейнсвіллі. Навесні 1964 році керівники університету з расовим розділенням виключили її за участь у русі за громадянські права. Згодом вона вступила до Громадського коледжу Браварда з надією перейти в кінцевому підсумку до більш толерантного чотирирічного навчального закладу.
Переїхала автостопом до Нью-Йорка і жила там між 1964 і 1969 роками, іноді без постійного місця проживання, відвідуючи Нью-Йоркський університет, де здобула ступені з антикознавства та англійської. У 1968 році отримала сертифікат з кінематографії від Нью-Йоркської школи візуальних мистецтв.
Здобула ступінь докторки філософії з літератури в Інституті та університеті Союзу в 1976 і має ступінь докторки політичних наук в Інституті політичних досліджень у Вашингтоні, округ Колумбія.
Писала для «Rat», першої визвольної газети для жінок у Нью-Йорку.
У 1982 році Браун написала сценарій, що пародіює жанр слешера, під назвою «Безсонні ночі», продюсери вирішили зіграти його серйозно, і театрально було видано обмежений реліз. Браун представлена у фільмі про феміністичну історію «Вона прекрасна, коли злиться».
Навесні 1964 року під час навчання в Університеті Флориди в Гейнсвіллі Браун стала активною діячкою в Американському русі за громадянські права. Пізніше в 1960-х вона брала участь в антивоєнному русі, феміністичному русі та русі за визволення гомосексуальних людей. У 1967 році брала участь у студентській гомофільській лізі в Колумбійському університеті, але покинула її, оскільки чоловіки в лізі не цікавились правами жінок.
Брала участь у Redstockings, але також покинула групу через відсутність участі у русі за права лесбійок. Потім приєдналася до Фронту визволення геїв, де запропонувала сформувати загальнолесбійську групу, оскільки багато жінок відчували себе виключеними з феміністичного руху та руху за визволення геїв, окупованого чоловіками.
Зайняла адміністративну посаду в молодій Національній організації жінок, але подала у відставку в січні 1970 за коментарями Бетті Фрідан, які деякі вважають гомофобними та спробами дистанціюватися від лесбійських організацій. Браун стверджувала, що лесбійка ― це «єдине слово, яке може спричинити колективний серцевий напад у Виконавчого комітету».
Грала провідну роль у групі феміністок «Лавандова загроза», другого з'їзду об'єднання жінок на 1 травня 1970, що протестували проти коментарів Фрідан і виключення лесбійок з жіночого руху. Браун та інші лесбійки з фронту визволення геїв створили маніфест «The Woman-Identified Woman». Потім група, яка написала маніфест, стала «радикалесбійками» (англ. Radicalesbians).
Працюючи в Американському русі за громадянські права, Браун була представлена групам підвищення свідомості, які включила в створені нею організації та ті, в яких працювала.
На початку 1970-х стала членкинею-засновницею The Furies Collective, сепаратистського лесбійського феміністичного колективу у Вашингтоні, округ Колумбія, який вважав гетеросексуальність коренем утисків. Жінки хотіли створити життєву ситуацію для радикальних феміністок. Група придбала два будинки, де вони жили разом, і використовували методи підвищення свідомості, щоб говорити про такі речі, як гомофобія, фемінізм та виховання дітей. Вони вважали, що лесбійство ― це політичний акт, а не лише особистий. Браун вислана з групи «Фурії» через кілька місяців, група була розпущена у 1972 році, через рік після створення.
Браун також не вважає себе письменницею-лесбійкою, оскільки вважає, що мистецтво ― це зв'язок, а не ярлик, що розділяє. У 2015 році в інтерв’ю The Washington Post Браун запитали, чи вважає вона, що нагороди в гей-лесбійській літературі важливі; вона відповіла:
Я люблю мову, я люблю літературу, я люблю історію і навіть віддалено не зацікавлена бути гомосексуальною. Я вважаю, що це одна з тих абсолютно марних та обмежуючих категорій. Це визначення наших гнобителів, якщо хочете. Я б обережно користувалася ними. Я точно не визначила би себе, ніколи, з точки зору мого гнобителя. Якщо ви приймаєте ці умови, ви потрапляєте в групу. Тепер, можливо, вам доведеться потрапити в групу політично, щоб боротися з цим гнобленням; Я це розумію, але не приймаю.
Отримала гранти від Національного фонду мистецтв і Массачусетської ради мистецтв на публікацію свого роману «Шість з одного».
У 1982 році була номінована на премію «Еммі» за видатні роботи в естрадній або музичній програмі «Я люблю свободу», а також за мінісеріал ABC «Довге спекотне літо» у 1985 році
Була однією з лауреаток премії Гільдії письменників Америки 1982 року за «Я люблю свободу» і лауреаткою премії літературного Лева Нью-Йоркської публічної бібліотеки 1987 року
У 2015 році Браун нагороджена премією Pioneer Award за життєві досягнення на 27-ї літературній премії Лямбда.
Була номінована на премію Audie award і отримала нагороди AudioFile Earphones і Publishers Weekly listen-Up awards.
Отримала почесний докторський ступінь в коледжі Вілсона у 1992 році.
Починаючи з 1973 року, Браун жила на Голлівудських пагорбах у Лос-Анджелесі. У 1978 році переїхала в Шарлотсвілл, штат Вірджинія, де деякий час жила з американською акторкою, письменницею і сценаристкою Фанні Флегг, з якою познайомилася на вечірці в Лос-Анджелесі, організованій Марло Томасом. Пізніше вони розлучилися через, за словами Браун, «відмінності поколінь», хоча Флегг і Браун одного віку.
У 1979 році Браун познайомилася і закохалася в чемпіонку з тенісу Мартіну Навратілову. У 1980 році вони купили кінну ферму в Шарлоттсвіллі, де жили разом до розриву через тодішнє занепокоєння Навратілової про те, що камінг-аут зашкодить її заяві на отримання громадянства США (за даними Washington Post). Браун все ще живе в маєтку в Шарлотсвіллі.
The Mrs. Murphy Mysteries include "Sneaky Pie Brown" as a co-author.
"Sister" Jane Mysteries
Mags Rogers Mysteries
Scroll down to 'View online' to hear the audio of the interview.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Ріта Мей Браун, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.