Різдвяний Козел

Походить з язичницької культури германо-балто-слов'янської спільноти. Використовувався у святах, пов'язаних із зимовим сонцестоянням, зокрема Йолі, Коляді, а згодом — Різдві. У скандинавських дохристиянських віруваннях асоціювався із богом Тором, який їздив на по небу на колісниці, запряженій двома цапами — Таннгрісніром і Таннгнйостром; у слов'янських віруваннях — із Дажбогом.

В Україні, Білорусі, Скандинавії зберігся звичай водіння кози на Різдво.

У Швеції раніше була традиція Різдва, коли молоді ряджені ходили від ферми до ферми «козу водити», грали і співали різдвяні пісні. Одна з груп завжди була одягнена як козли, іноді з маскою, зробленою з соломи. І як нагороду вони отримували їжу та напої (колядування). Протягом XIX століття ця традиція поступово змінилася: людина, вбрана у цапа, стала дарувати подарунки, а зараз це перетворилося на свято Санта Клауса (святого Миколая).

• Різдвяний козел / цап (дан. Julebuk, Juleged, ест. Joulosak, латис. Joulopuk, норв. Julebukk, фін. Joulupukki, швед. Julbock)
• Різдвяний баран (швед. Julgumse)
• Новорічний козел / цап (дан. Nytårsbuk)
• Солом'яний козел / цап (фін. Olkipukki)

• Йоулупуккі
• Євльський козел
• Солом'яний бичок

• Rossel, Sven H.; Elbrönd-Bek, Bo (1996). Christmas in Scandinavia. Lincoln: University of Nebraska Press. sid: XIII–XIV, ISBN 0-8032-3907-6 (англ.)

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Різдвяний козел

• Галина Опанасенко. (2009). Йоулупукки и Юлеманден. Компания веселых старичков. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 17 лютого 2013.