Рейчел Карсон

У її книзі «Море навколо нас» (1951) та інша наукова точність поєднується з проникливим описом живої природи.

Рейчел Карсон
англ. Rachel Louise Carson
Рейчел Карсон, 1940
Народилася	27 травня 1907(1907-05-27) Спрінгдейл, Пенсільванія
Померла	14 квітня 1964(1964-04-14) (56 років) Сілвер-Спринг, Монтґомері, Мериленд, США[1][2][3] ·рак молочної залози і інфаркт міокарда[4]
Поховання	Parklawn Memorial Parkd[5]
Громадянство	американка
Місце проживання	Сілвер-Спринг
Діяльність	морський біолог, захисниця довкілля, зоолог, есеїстка, авторка, охоронниця довкілля, нехудожня письменниця, письменниця, інформатор
Галузь	біологія, біологія океану, охорона природи[d] і есей
Відома завдяки	біолог, еколог, письменниця
Alma mater	Четемський університетd (1929) і Університет Джонса Гопкінса (травень 1932)[6][7]
Знання мов	англійська[8][9]
Заклад	Служба рибних ресурсів та дикої природи США і Мерілендський університет
Членство	Американська академія мистецтв та літератури і Американська академія мистецтв і наук[10]
Magnum opus	Silent Springd[7], The Sea Around Usd[7] і The Edge of the Sead
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма (1951) медаль Джона Берроузаd (1952) Національна зала слави жінок (1973) Національна книжкова премія за нехудожній твірd (1952) Cullum Geographical Medald (1963) медаль Одюбонаd (1963) Премія за наукову журналістику — Журналd (1950) Зала слави жінок Мерілендуd (1985)
IMDb	ID 1104827
Сайт	rachelcarson.org
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Всесвітню популярність Карсон принесла книга «Мовчазна весна» (перше англійське видання «Silent spring», 1962), присвячена шкідливій дії пестицидів на живі організми. Вона посіла 91 місце в рейтингу «100 найкращих книг усіх часів і народів» журналу Ньюсвік.

Роботи Карсон сприяли розвитку екологічних рухів у США та інших країнах.

1935 року почала працювати в американському Бюро рибного господарства: спочатку готувала сценарії для наукових радіопрограм, а через рік стала молодшим гідробіологом. В той же час писала публікації для журналів та місцевих газет.

Перша книга «Під морським вітром» (Under the Sea-Wind), що вийшла в 1941, була майже непомічена. Відомою стала «Море навколо нас» (1951), що протягом багатьох тижнів очолювала список бестселерів. У 1952 році Рейчел Карсон полишила урядову службу, аби повністю присвятити себе творчості.

Одного разу друзі принесли їй декілька дроздів, уражених ДДТ, — речовиною, якою обприскують поля для захисту врожаю від шкідників. Вигляд птахів, лапки яких були конвульсивно притиснуті до тіла в агонії, сильно вразив науковицю. Самотужки вона розпочала діяльність, спрямовану на впливові корпорації та урядові установи. Її підтримали інші вчені. Оперуючи неспростовними фактами, Карсон викрила всі прийоми, до яких вдавалися сільськогосподарські корпорації, що обробляли поля ДДТ, отруюючи цією високотоксичною речовиною обширні території з метою збільшення врожайності. Книга «Мовчазна весна» змінила світогляд мільйонів людей, переконавши їх стати на захист природи.

Після публікації книги Карсон відразу була звинувачена представниками хімічної промисловості та деякими урядовцями в алармізмі. Її називали «істеричною жінкою», некомпетентною для написання подібних книг. Однак, попри ці закиди, «Мовчазна весна» стала бестселером. Книгу вважають поштовхом до розвитку нового екологічного руху.

Найвідоміші книги: «Мовчазна весна»^[en](англ.) та «Море навколо нас»^[en](англ.).

Померла Рейчел Карсон у 1964 році від раку грудей.

Свій погляд Рейчел Карсон чітко висловила так:

«Ті, хто над усе цінують прибутки і технічний прогрес, несвідомо вважають, що вихід людини на сцену історії скасовує проблему рівноваги у природі. З таким же успіхом вони могли б вважати, що заразом скасовується і закон всесвітнього тяжіння! Рівновага в природі базується на внутрішніх зв'язках живого світу і його зв'язках з довкіллям. Це не означає, що людина не повинна намагатися схилити чашу терезів на свою користь, але за будь-яких обставин вона повинна пам'ятати, що робить, і передбачати наслідки своїх кроків».

Після публікації «Мовчазної Весни» Рейчел Карсон писала до свого приятеля:

«Краса живого світу, який я намагалася врятувати, завжди була понад усе в моєму розумінні разом з гнівом з приводу здійснюваних безглуздих жорстокостей. Я відчувала себе зв'язаною урочистим зобов'язанням зробити все, що можу,— якби я не спробувала хоча б цього зробити, я б ніколи не могла відчувати себе щасливою на природі»

.