Піриметамін: хімічна сполука

Піриметамін синтезований під керівництвом лауреата Нобелівської премії Гертруди Елайон у лабораторії компанії «Burroughs-Wellcome» (яка натепер є підрозділом «GlaxoSmithKline») як засіб від малярії, та застосовується у клінічній практиці з 1953 року.

Піриметамін

Систематична назва (IUPAC)
5-(4-chlorophenyl)-6-ethyl- 2,4-pyrimidinediamine
Ідентифікатори
Номер CAS	58-14-0
Код ATC	P01BD01
PubChem	4993
DrugBank	DB00205
Хімічні дані
Формула	C12H13ClN4
Мол. маса	248,71 г/моль
SMILES	eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність	95-100%
Метаболізм	гепатичний
Період напіврозпаду	92 год.
Виділення	нирковий
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності	B3(AU) C(США)
Лег. статус	Prescription Only (S4) (AU) POM (UK) ℞-only (US)
Шляхи введення	перорально

Піриметамін — синтетичний антипротозойний препарат для внутрішнього застосування. Механізм дії препарату полягає у інгібуванні ферменту найпростіших дигідрофолатредуктазу та порушує синтез фолієвої кислоти. До піриметаміну чутливими є токсоплазми, лейшманії, малярійний плазмодій. Піриметамін діє як на еритроцитарні, так і на тканинні форми малярійного плазмодію, пошкоджує гамонти усіх видів плазмодію, блокує спорогонію в організмі комарів.

Фармакокінетика

Піриметамін добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, біодоступність препарату складає 95—100 %. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 2—7 годин. Високі концентрації створюються у більшості тканин організму, накопичується препарат переважно в еритроцитах, нирках, легенях, селезінці, печінці. Препарат добре проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Піриметамін проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться піриметамін з організму нирками, переважно в незміненому вигляді, частково виводиться у вигляді активних метаболітів. Період напіввиведення препарату складає в середньому 92 години, немає даних про збільшення цього часу при печінковій та нирковій недостатності.

Піриметамін застосовується для лікування малярії та токсоплазмозу переважно у складі комбінованої терапії. Монотерапія малоефективна у зв'язку із швидким розвитком резистентності найпростіших до препарату.

При застосуванні піриметаміну можливі наступні побічні ефекти:

• З боку шкірних покривів — рідко висипання на шкірі, дерматит, порушення пігментації шкіри.
• З боку травної системи — при тривалому прийомі нудота, блювання, болі в животі, діарея, сухість в роті, виразковий стоматит, атрофічний ґлосит.
• З боку нервової системи — при застосуванні у високих дозах головний біль, загальна слабість, запаморочення, безсоння, депресія, судоми, тремор, атаксія.
• Алергічні реакції — рідко еозинофільні інфільтрати в легенях, кашель, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема; частіше спостерігаються при застосуванні із сульфадоксином.
• Інші побічні реакції — при застосуванні у високих дозах аритмії, колапс, гематурія; у приблизно 25 % випадків застосування у терапевтичних дозах — оборотна тромбоцитопенія, лейкопенія, мегалобластна анемія.

При тривалому застосуванні піриметаміну збільшується ризик розвитку пухлин. У новонароджених із вродженим токсоплазмозом, матері яких приймали піриметамін, збільшується ризик розвитку гіперфенілаланінемії.

Піриметамін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при захворюваннях нирок, захворюваннях крові, дітям до 2-х місяців. Препарат протипоказаний в І триместрі вагітності. Під час лікування піриметаміном рекомендовано припинити годування грудьми.

Піриметамін випускається у вигляді таблеток по 0,05; 0,1 та 0,25 г. Піриметамін разом із сульфадоксином входить до складу комбінованого препарату Фансидар (піриметамін/сульфадоксин).

• Піриметамін на сайті rlsnet.ru^{[недоступне посилання]}(рос.)
• (рос.)ПРОТИВОПРОТОЗОЙНЫЕ ХИМИОПРЕПАРАТЫ [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• (рос.)Дж. Бартлетт, Дж. Галлант, П. Фам. Клинические аспекты ВИЧ-инфекции. 2012. —М.: Р.Валент, 2012. — 528 с. ISBN 978-5-93439-409-8 [Архівовано 19 червня 2018 у Wayback Machine.]  Застаріло

Це незавершена стаття з фармакології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.