Правова Система

В такому значенні йдеться про національну правову систему (наприклад, України), субнаціональну (правова система суб'єкта федерації), наднаціональну (правова система ЄС), релігійну (наприклад, канонічна).

У широкому значенні — позначає поняття «правова сім'я».

1. Правова система є одним з різновидів соціальної системи.
2. Правова система формується, як правило, у межах певної держави, хоч і у деяких випадках правова система може виходити за межі держави і охоплювати соціальні системи різних країн.
3. Правові системи мають різний ступінь розвитку.
4. Правова система формується під впливом об'єктивних історичних чинників, які є унікальними для кожного суспільства та зумовлюють різноманітність правових систем.
5. Правова система складається з різнорідних елементів.
6. Правова система характеризується цілісністю.
7. Правова система має відносно стійкий характер у часі.
8. Правонаступництво — в разі зміни державних форм організації суспільства, правові системи зберігають свою сутність та основні риси.

Структура правової системи — це стійка єдність елементів правової системи, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим.
Структуру правової системи становлять:

• суб'єкти права — фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства та ін.), юридичні особи — комерційні і некомерційні організації, держава, соціальні спільності та ін.
• правові норми і принципи.
• правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування правової системи.
• правова ідеологія, правосвідомість, правові погляди, правова культура.
• зв'язки між названими елементами, що визначають результат їх взаємодії — законність, правопорядок.

Взаємодія елементів правової системи суспільства дозволяє виділити п'ять підсистем її функціонування.

1. інституційну — суб'єктний склад як такий, що створює систему, чинник усієї правової системи;
2. нормативну (регулятивну) — правові норми і принципи, що регулюють відносини між суб'єктами права, що об'єктивовані та систематизовані в нормативно-правових актах;
3. ідеологічну — праворозуміння кожної людини, її правосвідомість і правова культура;
4. функціональну — правотворчість, правореалізація, правозастосування, правове виховання, правовідносини, юридична практика. Через них формується, змінюється, здійснюється дія норм права;
5. комунікативну — інтегративні зв'язки всіх підсистем функціонування правової системи суспільства в цілому, які визначають ефективність правового регулювання, законність і правопорядок.

Класифікація правових систем світу здійснюється за такими критеріями:

• спільність історичних коренів виникнення та подальший розвиток;
• спільність основного юридичного джерела права;
• єдність у структурі системи і норми права;
• спільність принципів регулювання суспільних відносин;
• єдність юридичної техніки, у тому числі термінології, юридичних категорій, понять, конструкцій.

Коли правові системи, об'єднані спільністю історичного формування, структурою права, та іншими важливими критеріями, формують сукупність,- то утворюється правова сім'я.

1. Романо-германська сім'я (континентальна або нормативно-акта).

Докладніше Романо-германська правова сім'я

Характерними рисами її є:

• домінування нормативно-правового акта як джерела права (форма);
• поділ системи права на публічне та приватне право;
• диференціація та кодифікація галузей права;
• нормативність права, розгляд норм права як загального правила поведінки, встановленого законодавцем.

Правові системи, що належать до цієї сім'ї:

• романська група правових систем (Італія, Франція, Іспанія та ін.);
• германська група (Німеччина, Австрія та Україна та ін..);
• скандинавська група (Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія, Ісландія);
• латиноамериканська (Аргентина, Бразилія, Чилі, Парагвай, Уругвай та ін.);
• східно-європейська (Росія, Білорусь).

2. Англо-американська правова сім'я (система загального права або судово-прецедентна).

Докладніше Англосаксонська правова сім'я

Ознаки:

• Відсутність рецепції римського права.
• Суддівський за своєю природою та змістом характер права.
• Розвиток загального права юристами-практиками.
• Менш абстрактний характер норм, ніж у романо-германському праві.
• Виокремлення в англосаксонському праві прецедентного та статутного права
• Непоширеність кодификації.

Правові системи, що належать сюди:

• правова система Англії;
• правова система США;
• правові системи країн Співдружності нації.

3. Релігійна правова сім'я:

Докладніше Релігійна правова сім'я

Характерні риси:

• Нерозривний зв'язок з релігією.
• Персональний характер дії права.
• Часто не визнається принцип формальної рівності прав людини.

Правові системи, що належать до цієї сім'ї:

• ісламське право (Саудівська Аравія, Іран, Лівія, Пакистан, Єгипет, Сирія, Мавританія та ін.);
• канонічне право (Ватикан);
• юдейське право (Ізраїль);
• індуське право (Індія, Бірма, Сінгапур, Малайзія).

4. Традиційна (звичаєва) правова сім'я:

Докладніше Традиційна правова сім'я

Ознаки:

• Домінуюче місце у системі джерел права-звичаїв і традицій, що мають, як правило, неписаний характер.
• Юридична доктрина не відіграє суттєвої ролі в юридичному житті даних суспільств.
• Законодавство та правовий прецедент не набувають певного значення як джерела права.

До неї належать — японське право, далекосхідне право, звичаєве право окремих держав Азії, Океанії, звичаєве племінне право американських індіанців та африканське звичаєве право.

5. Сім'я соціалістичних правових систем:

Докладніше Соціалістичні правові системи

До неї відносять національні правові системи сучасних Китаю, Північної Кореї, Куби.

Віддиференційовані правові системи — різновид правових систем, у яких право існує як відокремлене, відносно самостійне явище по відношенню до релігії, моралі, звичаю, політики, ідеології. Ці правові системи утворюють дві сім'ї: сім'ю романо-германського (континентального) права і сім'ю загального (прецедентного) права.

Невіддиференційовані правові системи — різновид правових систем, в яких існує нерозривний зв'язок права з іншими регуляторами і цінностями. Вони об'єднуються в наступні правові сім'ї: релігійна правова сім'я; традиційна правова сім'я; далекосхідна правова сім'я.

1. Загальна теорія держави і права — Цвік М. В.,Петришин О. В., Авраменко Л. В. — Харків, 2009.
2. Луць Л. А. Сучасні правові системи світу. / Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003.
3. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001.
4. Вступ до теорії правових систем: Монографія/ За редакцією Зайчука О. В., Оніщенко Н. М.– К.: Юридична думка, 2006. — 430 с.
5. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії: Монографія.-К.: Ін-держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, — 2002. — С. 53 -55.
6. Нестерович В. Ф. Органи судової влади як об'єкти лобіювання в Україні — виклик національній правовій системі / В. Ф. Нестерович // Вісник Верховного Суду України. — 2010. — № 3. — С. 38-42.
7. Порівняльне правознавство: Підручник/ За заг.ред. В. Д. Ткаченка. — Х.: Право, 2003. — 270 с.
8. Хаустова М. Г. Національна правова система за умов розбудови правової демократичної державності в Україні.–Х.: Право, 2008.– 160 с.
9. Правова система України: історія, стан та перспективи: у5 т. — Т.1: Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України/ за Заг.ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. — Х.: Право, 2008—728 с.
10. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України//Відом. Верхов. Ради України. — 2004. — № 29. — Ст.7.

• Правова система // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — С. 39. — ISBN 966-7492-05-2.
• Виховання правове // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Типологія правових систем // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — С. 66. — ISBN 966-7492-06-0.

Література

• Наднаціональна правова система // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. / О. В. Петришин (відп. ред.) та ін.. — 2017. — Т. 3 : Загальна теорія права. — С. 308. — ISBN 978-966-937-233-8.
• Національна правова система // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. / О. В. Петришин (відп. ред.) та ін.. — 2017. — Т. 3 : Загальна теорія права. — С. 318. — ISBN 978-966-937-233-8.
• Правова система // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. / О. В. Петришин (відп. ред.) та ін.. — 2017. — Т. 3 : Загальна теорія права. — С. 497. — ISBN 978-966-937-233-8.