Печінкові Сисуни: сторінка значень у проєкті Вікімедіа

Мають 2 присоски на кінцях тулуба. Дорослі печінкові черви зазвичай мешкають в печінці різноманітних ссавців, включаючи людину. Ці черви зустрічаються у жовчних протоках, жовчному міхурі та паренхимі печінки, харчуються кров'ю. Дорослі черви відкладають яйця, які потрапляють до кишечнику і, таким чином, виводяться назовні. Потрапивши у воду через певний час потрапляють до прісноводного молюска. Саме там утворюються нестатеве покоління паразита. Їхня кількість у проміжного хазяїна збільшується. Покинувши тіло молюска уже личинка з м'язовим хвостом плаває у воді. Пізніше навколо них утворюється циста, які осідають на прибережні рослинності. Цикл повторюється, коли тварина споживає траву, на якій знаходиться циста. Вільні личинки з водою чи рослинністю потрапляють до хазяїв. Деяким з цих гельмінтів потрібні ще додаткові хазяї, переважно коропові риби.

Найпоширеніші гельмінти цієї групи:

• Clonorchis sinensis (китайський печінковий сисун) спричинює клонорхоз.
• Dicrocoelium dendriticum (ленцетниковий печінковий сисун) спричинює дікроцеліоз.
• Dicrocoelium hospes
• Fasciola hepatica (звичайний або овечий печінковий сисун) спричинює фасціольоз.
• Fascioloides magna (гігантський печінковий сисун)
• Fasciola gigantica
• Fasciola jacksoni
• Metorchis conjunctus
• Metorchis albidus
• Protofasciola robusta
• Parafasciolopsis fasciomorphae
• Opisthorchis viverrini (південноазійський печінковий сисун)
• Opisthorchis felineus (котячий печінковий сисун) спричинює опісторхоз.
• Opisthorchis guayaquilensis
• Opisthorchis noverca

Це незавершена стаття з паразитології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.