Парса

Засноване Дарієм I Великим близько 518 до н. е..

Персеполіс
Persepolis
Світова спадщина
29°56′03″ пн. ш. 52°53′25″ сх. д. / 29.93444000° пн. ш. 52.89028000° сх. д. / 29.93444000; 52.89028000
Країна	Іран
Тип	Культурний
Критерії	i, iii, vi
Об'єкт №	114
Регіон	Азія і Океанія
Зареєстровано:	1979 (3 сесія)
Персеполіс на карті Ірану
Парса у Вікісховищі

Царський двір мешкав у Парсі лише навесні (під час і після святкування Наврузу) і восени. Літо перські монархи проводили зазвичай в Екбатані, зиму — в Сузах).

У 330 до н. е. Парса захоплена та спалена Александром Великим — нібито на знак помсти за спалення Афін у 480 до н. е.. Місто продовжувало існувати ще кілька десятиріч, але швидко занепало і знелюдніло.

Руїни Парси розташовані в остані Фарс на південному заході Ірану за 70 км на північний схід від сучасного Шираза, поблизу злиття річок Пульвар (Сіванд) і Кор.

 

Основні будови розташовувалися на великій прямокутній платформі, яка була споруджена Дарієм Великим між 520 і 515 до н.е. Будівлі, руїни яких збереглися до наших днів, збудовані Дарієм і його наступниками: Ксерксом (правив у 486–465 до н.е.) і Артаксерксом I (правив у 465–424 до н.е.).

З північного краю західного боку платформи знаходилися парадні сходи. Над сходами височіли Ворота Ксеркса, які охороняли гігантські бики з каменю - деталь, характерна для більшості палаців Ассирії. Напис на воротах говорить: «Так сказав Ксеркс цар: Милістю Агурамазди я побудував ці ворота, названі Всесвітніми».

З правого боку від палацу збереглися руїни величезного парадного залу, ападани, будівництво якого було розпочато Дарієм I, а закінчено Ксерксом. Сама будівля розташовувалося на піднятій платформі, до якої з північного боку та зі східного боку вели сходи. Сходи були прикрашені майстерними рельєфними зображеннями, особливо добре збереженими на східній сходах. На останній зображена та ж сама процесія, що і на північній сходах, але з протилежного боку. Основні фігури представляють посланців 23 завойованих народів, які несуть царю підношення на честь Нового Року.

Сама ападана являла собою великий зал, оточений вестибюлями. Дах споруди, ймовірно, був дерев'яним і підтримувався 72 кам'яними колонами, 13 з яких збереглися. Залу ймовірно використовували для царських прийомів.

Праворуч від ападани знаходився палац Дарія I, відомий як Тахара. Палац був прикрашений рельєфними зображеннями. У палаці є напис його творця: «Я, Дарій, великий цар, цар царів, цар країн, син Гістаспа, Ахеменід, побудував цей палац».

Далі розташовувався Стоколонний зал, розпочатий Ксерксом і завершений Артаксерксом I. Дах залу спиралася на 100 колон. З боків північного портика стояли великі кам'яні бики, вісім кам'яних воріт були прикрашені сценами з царського життя і битв царя з демонами.

Обидва парадних приміщення — Ападана і Зал ста колон — майже квадратної форми; до будівель, де вони розташовані, ззаду примикали лабіринти скарбниць, комор і житлових приміщень, від яких збереглися практично тільки одні фундаменти.

Приблизно в центрі тераси знаходився Тріпілон, ймовірно, головний парадний зал в Персеполі. Його сходи прикрашені рельєфними зображеннями сановників, на його східних воротах був ще один рельєф, що зображає Дарія I на троні і його спадкоємця Ксеркса.

Серед будівель, побудованих в південній частині платформи, були палац Ксеркса, його гарем і царська скарбниця, також прикрашена рельєфними зображеннями Дарія та Ксеркса, такими ж, як і на Тріпілоні.

На місці розкопок знайдено велику кількість клинописних написів і табличок, що є безцінними історичними свідченнями про період царювання Ксеркса. У двох з них сказано: «Так сказав Ксеркс цар: Моїм батьком є ​​Дарій, батьком Дарія була людина на ім'я Віштаспа (Гістасп), батьком Віштаспи була людина на ім'я Ршама (Арсам). Обидва, Виштаспа і Ршама, були живі, коли з волі Агурамазди Дарій, мій батько, став царем всієї Землі»; «Так сказав Ксеркс цар: З волі Агурамазди, я став царем країн за межами Парси; я наказував ними; вони платили мені данину; вони виконували те, що було наказано їм мною; мій закон поширювався на них: Мідію, Елам, Арахосію, Вірменію, Дрангіану, Парфію, Аріану, Бактрію, Согдіану, Хорасмію, Вавилонію, Ассирію, Сатагідію, Єгипет, іонійців, що живуть на морі і живуть за морем, жителів Маки, Аравії, Гандхари, земель по річці Інд, Каппадокію, дахів, саків-амюргіїв, саків з гострими шапками, карійців, кушан».

На схилах гори, за Персеполем, були знайдені висічені в скелі гробниці Ахашвероша II і Артаксеркса III, а також недобудована гробниця Дарія III. У декількох кілометрах на північ, на іншому березі річки Пулвара, на стрімкій кручі знаходяться гробниці Дарія I, Ксеркса, Ахашвероша I і Дарія II. Це місце називається нині Накш-і-Рустам.

•  
  Брама всіх народів
•  
  Мідієць
•  
  Палац Тахара
•  
•  
  Частина зали ста колон з могилою Артаксеркса III
•  
  Ападана
•  
  Персеполь, барельєф на парадних сходах
•  
  План Персеполя
•  
  Персеполь у 1971 під час святкування 2500-річчя Перської імперії

• (рос.)«Персеполь» // Словарь географических названий зарубежных стран / отв. ред. А. М. Комков. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Недра, 1986. — С. 279.

•   Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Персеполь
• (рос.)Персеполь [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Энциклопедия Кругосвет.
• (перс.)Persepolis official site
• (рос.)Экскурсия в Персеполь [Архівовано 14 квітня 2018 у Wayback Machine.]
• (рос.)Туристический обзор Персеполя [Архівовано 28 квітня 2018 у Wayback Machine.]
• (англ.)Persepolis Photographs [Архівовано 5 лютого 2007 у Wayback Machine.] and Introduction to the Persian Expedition [Архівовано 15 травня 2011 у Wayback Machine.], Oriental Institute of the University of Chicago.
• (англ.)PERSEPOLIS RECREATED Documentary Movie — -*** Reconstruction of Persepolis
• (англ.)Photos and a map of Persepolis [Архівовано 2 липня 2006 у Wayback Machine.]
• (англ.)3D reconstructed pictures and movies of Persepolis [Архівовано 16 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• (англ.)Persepolis Fortification Archive Project [Архівовано 21 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• (англ.)Persepolis (ANCIENT CITY, IRAN) [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.] // «Encyclopaedia Britannica»