Отче Наш: головна молитва у християнстві

Ѻ҆ч҃е на́шъ) — головна молитва у християнстві. Надана самим Ісусом Христом і записана у Новому Заповіті Біблії.

Молитва «Отче наш» була надана Ісусом Христом своїм учням і Церкві. Апостол Лука переповідає, що одного разу Ісус молився в якомусь місці, і, як закінчив, сказав до Нього один із Його учнів: «Господи, навчи нас молитись, як і Іван навчав своїх учнів» (Лк. 11:1). На противагу цьому апостол Матвій наводить «Отче наш» в контексті Нагірної проповіді. У Євангелії від Луки молитва записана у вигляді короткого тексту з п'яти прохань (Лк. 11:2-4). Євангеліє від Матвія має більш розгорнуту версію з семи прохань (Мт. 6:9-13). У Луки відсутні третє і сьоме прохання. Літургійна традиція Церкви зберігає текст Матвія.

Дуже швидко літургійне вживання «Отче наш» доповнилося кінцевим славослів'ям (доксологією). У Дідахе (8, 2) воно звучить як «Бо Тобі належить сила і слава повік». У Апостольських постановах додають на початку слово «царство» (Апостольські постанови 7, 24, 1.). Ця формула зберігається до сьогодні у всесвітній молитовній практиці. Візантійська традиція додає після слова «слава» — «Отцю, і Сину, і Святому Духу». Римський міссал розвинув останнє прохання (Римський міссал, Обряд Причастя (Емболізм) у виразну перспективу «чекання блаженної надії» (Тит. 2,13) і приходу Спасителя Ісуса Христа. Потім іде виголос зібрання або повторення славослів'я Апостольських Постанов.

Є свідчення існування цієї молитви вже наприкінці I століття по Р. Х. Можливо, згідно зі старозавітною традицією, одна людина промовляла текст молитви, а громада відповідала словом «амінь» і розгорнутою доксологією. Принаймні, відхилення в тексті дозволяють зробити висновок про те, що молитва «Отче наш» задумана і дана не як усталена літургійна формула, а як душерятувальна вправа в молитві.

«Отче наш» можна назвати молитвою Ісуса про Царство Боже. Від усієї молитви випромінюється очікування нового світу, в якому царює тільки Бог, а влада зла переможена. Молитва стає зрозумілою, якщо весь її зміст тлумачити в дусі Царства Божого, що наближається. За формою вона схожа з традиційними юдейськими молитвами, їй властива християнська самобутність. «Отче наш» — це підсумок Нагірної проповіді і заповідей блаженства, виражені у формі молитви.

Найкоротший варіант молитви «Отче наш» знаходиться в найдавніших рукописах у Папірусі 75 (поч. III ст.), Ватиканському кодексі (IV ст.) Євангелія від Луки, та Синайському палімпсесті (IV ст.) Євангелія від Луки.

Патерностер (вид пасажирського ліфта) —походить від латинського словосполучення (лат. pater noster) перекладається як «Отче наш», оскільки система схожа за принципом на перебирання чоток ченцями, коли вони читають молитви.

Микола Хвильовий в етюді «Юрко» переосмислив молитву на модерний лад: «Отче наш, електричної системи віку, да буде твоя непохитна воля там — на землі, як тут — в заводі.»

У Євангелії

 

Євангеліє	Цитата
Від Луки (Лк. 11:2-4)	2 Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. 3 Хліба нашого насущного дай нам на кожний день. 4 І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!
Від Матвія (Мт. 6:9-13)	9 Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, 10 нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. 11 Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. 12 І прости нам борги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. 13 І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

 

Церковнослов'янською

Ѿче на́шъ иже еси на н[е]б[е]сѣ[хъ],
да с[вѧ]ти́тсѧ и́мѧ Твое́,
да прїидетъ ц[а]рствїе Твое́,
да буде[тъ] волѧ Твоѧ,
ѧко на н[е]б[е]си и на земли́.
Хлѣбъ на́шъ насущныи да́ждь на́мъ дне́сь
и оста́ви на́мъ дол[ъ]гы на́ша,
ѧко и мы оставлѧемъ дол[ъ]жникомъ на́ши[мъ]
и не в[ъ]веди на́съ в напа́сть
но изба́ви на[съ] ѿ лоука́ваго

— Острозька Біблія (1581)

Грецькою (койне)

У цій таблиці:

червоний шрифт — це слова молитви «Отче наш», які є в тексті Євангелія від Матвія, але немає в тексті молитви в Євангелії від Луки.
зелений шрифт — це ті слова, які відрізняються у молитві Отче наш в Євангелії від Матвія від слів у молитві Отче наш Євангелія від Луки.

ܐܒܘܢ ܕܒܫܡܝܐ

ܢܬܩܕܫ ܫܡܟ ܀

ܬܐܬܐ ܡܠܟܘܬܟ

ܢܗܘܐ ܨܒܝܢܟ

ܐܝܟܢܐ ܕܒܫܡܝܐ ܐܦ ܒܐܪܥܐ ܀

ܗܒ ܠܢ ܠܚܡܐ ܕܣܘܢܩܢܢ ܝܘܡܢܐ ܀

ܘܫܒܘܩ ܠܢ ܚܘܒ̈ܝܢ

ܐܝܟܢܐ ܕܐܦ ܚܢܢ ܫܒܩܢ ܠܚܝܒܝ̈ܢ ܀

ܘܠܐ ܬܥܠܢ ܠܢܣܝܘܢܐ

ܐܠܐ ܦܨܢ ܡܢ ܒܝܫܐ

ܡܛܠ ܕܕܝܠܟ ܗܝ ܡܠܟܘܬܐ

ܘܚܝܠܐ ܘܬܫܒܘܚܬܐ ܠܥܠܡ ܥܠܡܝܢ ܀

— Приблизно 33, Оригінал сказаний Ісусом Христом

Латиною

Pater noster qui es in caelis:
sanctificetur Nomen Tuum;
adveniat Regnum Tuum;
fiat voluntas Tua,
sicut in caelo, et in terra.
Panem nostrum cotidianum da nobis hodie;
et dimitte nobis debita nostra,
sicut et nos dimittimus debitoribus nostris;
et ne nos inducas in tentationem;
sed libera nos a Malo

— 1992, Катехизм Католицької Церкви.

Українською

Отче наш, що єси на небесах!
Нехай святиться ім'я Твоє,
хай прийде Царство Твоє,
нехай буде воля Твоя,
як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний дай нам сьогодні.
І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.
І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

Що єси на небесах — Який перебуває на небесах; дай нам сьогодні — у теперішній день; прости нам провини — гріхи; винуватцям нашим — люди, які вчинили зле проти нас, образили нас; не введи нас у спокусу — не допустити, щоб ми знову вчинили гріх.

Вона поділяється на: прикликання, сім прохань і славослів'я.

Прикликання: Отче наш, що єси на небесах! Цими словами віруючі, звертаються до Бога і називаючи його Отцем Небесним просять вислухати їхні прохання.

1. Прохання 1-е: «хай святиться ім'я Твоє», тобто допоможи жити праведно, свято і своїми святими справами прославляти ім'я Твоє;
2. прохання 2-е: «хай прийде Царство Твоє», тобто удостой і тут, на землі, Царства Твого Небесного.
3. прохання 3-є: «хай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі», тобто хай буде все не так, як хочеться, а як вгодно Богу, і допоможи підкоритися Твоїй волі і виконувати її на землі так само беззастережно, без ремствування, як її виконують, з любов'ю та радістю, святі ангели на небі. Тому що тільки Тобі відомо, що людям корисно і потрібно, і Ти більше бажаєш нам добра, ніж ми самі;
4. прохання 4-е: «хліб наш насущний дай нам сьогодні», тобто подай на цей день, на сьогодні, хліб насущний. Під хлібом тут слід розуміти усе необхідне для життя християн на землі: їжу, одяг, житло, та як вірять християни — пречисте тіло і чесну кров у Таїнстві святого причастя, без якого нема спасіння, нема вічного життя. Християни вірять, що Господь заповідав їм просити собі не багатства, не розкошів, а тільки найнеобхіднішого, і в усьому надіятися на Бога, пам'ятаючи, що Він, як Отець, завжди піклується і турбується про них;
5. прохання 5-е: «і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим», Це прохання у християн означає, щоб Бог простив нам провини наші так як і самі ми прощаємо тих, які нас образили чи скривдили. У цьому проханні гріхи названі «провинами нашими», тому що християни знають, що Господь дав їм сили, здібності і все інше для того, щоб творити добро, а вони часто все це обертають на гріх і зло, і стають «винуватцями» перед Богом. Тому, якщо вони не будуть щиро прощати своїх «винуватців», тобто людей, що мають гріхи щодо них, то й Бог їх не простить. Про це сказав Ісус Христос; Сирійський літургійний текст додає «і наші гріхи» до деяких віршів у Матвія 6:12 та Луки 11:4.
6. прохання 6-е: «і не введи нас у спокусу», християни тлумачать це так, бо в них спокусою називається такий стан, коли людину щось чи хтось тягне на гріх, спокушає зробити щось беззаконне і погане. Ось тому вони просять — не допустити їх до спокуси, яку вони перемогти не вміють; допомогти їм подолати спокуси, коли вони бувають;
7. прохання 7-е: «але визволи нас від лукавого», тобто визволи від усякого зла в цьому світі і від винуватця зла, від диявола (злого духа), який завжди ладен погубити християн. Визволи їх від цієї хитрої лукавої сили та її обманів, яка перед Тобою є ніщо.

У православній традиції додають в кінці молитви «Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.» в християн означає: Тобі, Богу нашому, Отцю, і Сину, і Святому Духу, належить Царство, і сила, і вічна слава. Все це істинно.

Дідахе (вчення Господа народам через 12 апостолів) (~1 ст.) містить доксологію: «Твоя бо сила і слава навіки».

У всіх древніх рукописах Євангелія від Матвія заключна доксологія «Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.» у молитві Отче наш відсутня. Ця фраза як у молитві Отче наш, так і в Євангелії від Матвія є пізнішим додаванням. Ця доксологія є частиної літургии Православної церкви (яка стала також частиною протестантської літургії в эпоху Реформації). Лише на Другому ватиканскому соборі (1962–1965) її было дозволено добавиляти до меси Католицької церкви, заради екуменізму. Доксологія була витлумачена як пов’язана з останнім проханням: «Визволи нас від лукавого». Царство, сила і слава належать Отцеві, а не нашому противнику, який підкоряється тому, кому Христос передасть царство після того, як Він знищить усе панування, владу та силу. Це означає, що молитва закінчується, а також починається з бачення Бога на небі, у величі Його імені та Царства та досконалості Його волі та наміру.

Арамейською

Аврелій Августин дає наступний аналіз молитви Господньої, яка розкриває слова Ісуса перед нею в Євангелії від Матвія: «Отець ваш знає, чого ви потребуєте, перш ніж ви просите в Нього. Тож моліться так» (Мт. 6:8–9):

Нам потрібно використовувати слова (коли ми молимося), щоб ми могли нагадувати собі про те, що потрібно ретельно обдумати, про що ми просимо, а не для того, щоб ми могли думати, що можемо навчити Господа чи перемогти Його. Коли ми кажемо: «Нехай святиться ім’я Твоє», ми нагадуємо собі про бажання, щоб Його ім’я, яке насправді завжди є святим, також вважалося святим серед людей. ...Але це допомога для людей, а не для Бога. ...А що до нашого слова: «Нехай прийде Царство Твоє», то воно неодмінно прийде, хочемо ми того чи ні. Але ми розпалюємо свої бажання царства, щоб воно прийшло до нас і ми могли заслужити там царювати. ...Коли ми говоримо: «Визволи нас від лукавого», ми нагадуємо собі задуматися про те, що ми ще не насолоджуємося станом блаженства, в якому не будемо терпіти зла. ...Це дуже доречно було доручити нам запам'ятати всі ці істини саме цими словами. Якими б не були інші слова, які ми віддаємо перевагу (слова, які той, хто молиться, вибирає, щоб його настрій став для нього більш зрозумілим, або які він просто приймає, щоб його настрій посилився), ми не говоримо нічого, що не міститься в Господньому. Молитва, за умови, звичайно, що ми молимося правильно і належним чином.

• Молитва до Пресвятої Тройці
• Символ Віри
• Декалог (10 заповідей)
• Заповіді Ісуса Христа

• (укр.) Молитва Господня «Отче наш» // Катехизм Католицької Церкви. — 1992. — Частина 4. Розділ 2.
• (лат.) Oratio Dominica: «Pater noster» // Catechismus Catholicae Ecclesiae. — 1992

• Молитва Господня // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

Статті

• (укр.) «Отче наш» — молитва Господня // Собор Успіння Пресв. Богородиці, м. Маріуполь Українська Православна Церква — Київський Патріархат
• (укр.) Про що ми просимо у молитві «Отче наш». Катехеза Папи Бенедикта XVI // Credo. Католицький часопис. — 26.07.2010
• (рос.) Отче наш // Библейская энциклопедия Брокгауза
• (укр.) «Отче наш» багатьма мовами світу
• (англ.) «Отче наш» різними мовами світу

Аудіо

• (укр.) Отче Наш. Україна // YouTube. — Музика: М.Вербицький; Виконує: Капела Трембіта
• (укр.) Отче Наш. Україна // YouTube. — Виконує: Папа Римський Іоан Павло II
• (лат.) Отче Наш. Україна // YouTube. — Грегоріанський спів