Кам'янське Нові Плани

Наприкінці XIX та на початку XX сторіч, через споруджений Дніпровський металургійний комбінат й стрімке розвиткові міста до власне козацького казенного села Кам'янського додалися елітарні Верхня й Нижня колонії з вуличним освітленням і водопроводом, та місцевість приватної забудови Нові Плани.

За Кладовищенською вулицею розташовувалися вітряки-млини, та українські хати незаможних містян Кам'янського, що підпорядковувалися Кам'янському сільському районові до їх приєднання до міста Кам'янське у 1929 році.

Територія Нових Планів була обмежена:

• Гімназійною вулицею (сучасний Гімназичний проспект) з півночі, за якою містилася Верхня Колонія,
• Новобазарною вулицею (сучасний проспект Свободи) зі сходу,
• Кладовищенською вулицею (сучасний проспект Тараса Шевченка) на півдні, за якою розташовувалися пустирі й поля,
• залізничною колією з заходу, вздовж якої в середині 1920-х років прокладена Комунарна вулиця.

На півдні Нових планів, на Кладовищенській вулиці розмістилися 2 цвинтарі: один у дворі сучасного «будинку зі шпилем» на розі проспектів Шевченка й Свободи, та другий — у сучасному Міському парку культури і відпочинку.

За планом вулиць Нових планів нагадує старий центр Одеси з Дерибасовською вулицею.

Широтні вулиці Нових планів:

• Гімназійна вулиця (радянський проспект Пеліна, сучасний Гімназичний проспект),
• Васильєвська вулиця (радянська вулиця Арсіневича),
• Провідна вулиця (радянська Червоноармійська вулиця, сучасна вулиця Олексія Сокола),
• Олександрівська вулиця (радянська й сучасна Короленківська вулиця),
• Курська вулиця (радянська вулиця Васильєва),
• Івановська вулиця (радянська Перекопська вулиця),
• Єлісаветградська вулиця (радянська й сучасна Шевченківська вулиця),
• Павловська вулиця (радянська Дзержинська вулиця),
• Лісопильна вулиця,
• Кладовищенська вулиця (радянська вулиця Сировця, сучасний проспект Тараса Шевченка).

Їх перехрещують довготні вулиці:

• дорога вздовж залізничної гілки від станції Тритузна до растворо-бетонного вузла радянського треста «Дзержинськбуд» (залізнична колія розібрана на початку 1960-х років), що стала Комунарною вулицею у кінці 1920-х років,
• 1-ша Дачна (радянська й сучасна Спортивна вулиця),
• 2-га Дачна (радянська й сучасна Москворіцька вулиця),
• Прорізна вулиця (радянська й сучасна Пушкінська вулиця),
• Новобазарна вулиця (радянський проспект Леніна, сучасний проспект Свободи).

Усередині місцевості розмістився Міський парк культури і відпочинку. що займає місцевість між проспектом Тараса Шевченка, площею Петра Калнишевського й вулицями Московоріцькою, Олексія Сокола й Роберта Лісовського.

Місцевість переважно забудована одно- й двоповерховими приватними садибами.

Серед видатних будівель:

• будівля «Державного банку» на проспекті Свободи кінця 1930-х років,
• будинок Сокола на Пушкінській вулиці, — садиба видатного кам'янського архітектора й митця,
• кам'яна садиба на вулиці Васильєва, 8;
• будівля середньої школи "16 на проспекті Шевченка.

За роки незалежної України у місцевість переселялися заможні кам'янчани, що призвело до зміни архітектурного вигляду чисельних садиб, з появою розкішних зразків.

• Мой город — Ігор Подзерко — видавництво ІМА-пресс — Дніпропетровськ — 2011 рік — стр. 59-64
• История названий улиц Днепродзержинска