Невірні

Християни традиційно називають невірними людей, що належать до інших релігійних груп або активно відкидають християнство. У католицизмі невірним вважається той, хто (на відміну від єретика) взагалі не вірить у християнське вчення і заперечує божественність Ісуса Христа.

Надалі визначення терміна було розширено для того, щоб включити в нього інші форми невіри, наприклад, такі як:

• деїзм — визнання існування Бога і створення ним світу, але заперечення більшості надприродних і містичних явищ, божественного одкровення і релігійного догматизму;
• атеїзм — невіра в бога, заперечення його існування;
• скептицизм — сумнів, як принцип мислення, особливо сумнів у надійності істини;
• агностицизм — визнання принципової неможливості пізнання об'єктивної дійсності тільки через суб'єктивний досвід і неможливість пізнання будь-яких граничних і абсолютних основ реальності.

Нині використання терміна «невірний» знизилося. Причиною цього, найпевніше, є бажання основних християнських конфесій брати участь у діалозі з представниками інших конфесій. Слова «невірний», «невірні» (грец. ἄπιστος), зустрічаються в Новому Заповіті.

В ісламі для означення невірних використовується арабське слово кафір (букв. «приховує»). В ісламській доктрині цей термін стосується людини, яка не визнає єдиного Бога (Аллаха) і заперечує пророчу місію Мухаммеда. Для позначення християн та юдеїв використовується термін люди Писання (араб. اهل الكتاب‎ — ахль аль-Кітаб).

Слово кафір останнім часом також стало вважатися образливим і деякі ісламські богослови забороняють використовувати це слово.

У часи Османської імперії турецькі мусульмани стосовно греків, вірмен та інших християнських народів використовували слово «гяур». Воно походить від перського «габр», яке, в свою чергу, походить від арабського слова «кафір».

В юдаїзмі язичників називають ідолопоклонниками або «тими, що поклоняються зіркам». Атеїстів і єретиків в юдаїзмі іменують епікоросами. Термін кофери застосовується тільки до віровідступників.

• Невірний. Академічний тлумачний словник (1970—1980) (укр) . Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 19 лютого 2021.
• Пьер Виймар. Крестовые походы [Архівовано 24 вересня 2011 у Wayback Machine.]. — СПб, 2003
• Васильев А. А.. История Византийской империи, Том II. От начала Крестовых походов до падения Константинополя
• Johnson, James Turner. The Holy War Idea in Western and Islamic Traditions. — University Park: Pennsylvania State University Press^[en],1997
• Espin, Orlando O.; Nickoloff, James B. An Introductory Dictionary of Theology and Religious Studies, Liturgical Press^[en], 2007. ISBN 0-8146-5856-3
• Kant, Immanuel. Religion within the Boundaries of Mere Reason. Trans. and eds. Allen Wood and George Di Giovanni. — Cambridge, U.K.: Cambridge University Press, [1793] 1998.
• Matar, Nabil I. Islam in Britain, 1558—1685. — Cambridge, U.K.: Cambridge University Press, 1998.
• Merriam-Webster's Dictionary of Synonyms, Merriam-Webster Inc., 1984. ISBN 0-87779-341-7
• Tomlins, Christopher L.; Mann, Bruce H. The Many Legalities of Early America. — UNC Press^[en], 2001 ISBN 0-8078-4964-2
• Vries, Hent de. Religion and Violence: Philosophical Perspectives from Kant to Derrida. — Baltimore, MD: Johns Hopkins University Press^[en], 2002.
• Watt, William Montgomery. Islamic Revelation in the Modern World. — Edinburgh: Edinburgh University Press^[en], 1969.
• Weckman, George. The Language of the Study of Religion: A Handbook, 2001, Xlibris Corporation^[en]. ISBN 0-7388-5105-1
• Williams, Robert A. The American Indian in Western Legal Thought: The Discourses of Conquest. — Oxford.:Oxford University Press, 1990. ISBN 0-19-508002-5