Небіж

Двою́рідний не́біж — юнак/чоловік стосовно до двоюрідного дядька або тітки = син двоюрідного брата або сестри.

Сестри́нець, сестрі́нець, сестрі́нок — небіж, син сестри.

Слово небіж являє собою похідне утворення від небоже — форми кличного відмінка від небог (дав.-рус. небогъ), що означало «бідний», «нещасний», «убогий». Спорідненою є і лексема небір (пор. неборака). Слово племінник (племенник) за походженням пов'язане з «плем'я». Застарілі терміни нетий, нетяк пов'язані з дав.-рус. нетии, що походить від прасл. *netijь (раніша форма *neptijь), спорідненого зі ст.-лит. nepuotis («внук», «племінник»), давн.в-нім. nevo («племінник»), лат. nepo, род. відм. nepotis («внук», «племінник», звідси походять фр. neveu і англ. nephew, а також «непотизм»), грец. ανεψίος («двоюрідний брат»), санскр. नपात् («нащадок»). Реконструйоване пра-і.є. *nepōt («онук», початково «неповнолітній», «несамостійний») виводять зі слів *ne («не») + *pot(i)s («пан», «володар», цей корінь присутній в укр. господь).

Братанич — син брата, братаничка — донька брата. Сестринець — син сестри, сестриниця — дочка сестри.

• Небога
• Непотизм — інша назва кумівства, роздання посад родичам

• Терміни генеалогії [Архівовано 27 липня 2011 у Wayback Machine.].
• Ступені спорідненості і ступеня властивості^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Братан // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Братанич // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Братаничь, Братанич // Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.: У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин та інш. — Т. 1: А — М. — Київ: «Наукова думка», 1977. — С. 119.
• Сестринець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Сестренецъ, Сєстрєнєц // Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.: У 2 т. / Укл.: Д. Г. Гринчишин та інш. — Т. 2: Н — Θ. — Київ: «Наукова думка», 1978. — С. 341.