Італія Національний Інститут Астрофізики

Сфера досліджень INAF включає всю астрономію, від Сонячної системи до космології, як зі спостережної, так і з теоретичної точки зору.

Національний інститут астрофізики
Основні дані
Засновано	1999
Абревіатура	INAF
Країна	Італія
Штаб-квартира	Рим
Тип	науково-дослідний інститут
Дочірня(і) організація(ї)	16 обсерваторій і інститутів
Членство	Committee on Space Researchd[1], arXiv.org[2], Netval Research Universities Networkd[3], ORCID[d][4] і European Open Science Cloud Associationd[5]
Вебсторінка	inaf.it
Мапа
Національний інститут астрофізики у Вікісховищі

INAF було створено 23 липня 1999 року. Він об'єднав 12 астрономічних обсерваторій, розподілених по всій Італії.

Ще 4 інститути (IFC Мілан, ITESRE Болонья, IAS Рим і IFCAI Палермо) приєдналися до INAF пізніше. Спочатку в січні 2002 року, після глибокої реструктуризації CNR^[it], вони стали єдиним Інститутом космічної астрофізики та космічної фізики (італ. Istituto di Astrofisica Spaziale e Fisica Cosmica, IASF). Потім в 2003—2005 роках IASF був поступово переведений з підпорядкування CNR до INAF. Нарешті, 1 вересня 2005 року перехід завершився, і чотири частини IASF стали чотирма незалежними інститутами у складі INAF.

INAF має понад 1 200 співробітників, які працюють у 16 дослідницьких підрозділах:

• Болонська обсерваторія астрофізики та космічної науки^[it]
• Інститут радіоастрономії Болоньї
• Астрономічна обсерваторія Кальярі^[it]
• Астрофізична обсерваторія Катанії^[it]
• Астрофізична обсерваторія Арчетрі (Флоренція)
• Астрономічна обсерваторія Брера^[it] (Мілан)
• Міланський інститут космічної астрофізики та космічної фізики^[it]
• Астрономічна обсерваторія Каподімонте (Неаполь)
• Астрономічна обсерваторія Падуї^[it]
• Астрономічна обсерваторія Палермо
• Інститут космічної астрофізики та космічної фізики Палермо^[it]
• Римська астрономічна обсерваторія^[it]
• Римський інститут космічної астрофізики та планетології
• Астрономічна обсерваторія Абруццо^[it]
• Туринська астрофізична обсерваторія^[it]
• Трієстська астрономічна обсерваторія^[it]

Крім дослідницьких підрозділів INAF також включає спостережні станції:

• Станція спостереження Cima Ekar^[it] (Азіаго)
• Медичинська радіоастрономічна станція (Болонья)
• Радіотелескоп Ното (Сиракуза)
• Сардинський радіотелескоп, Сан-Базиліо (Сардинія)
• Національний телескоп Галілей^[it] (Канарські острови, Іспанія)

• Джанкарло Сетті (2000—2003)
• П'єро Бенвенуті (2003—2007)
• Серхіо Де Хуліо^[it] (2007—2008)
• Томмазо Маккакаро (2008—2011)
• Джованні Біньямі^[it] (2011—2015)
• Ніколо Д'Аміко^[it] (2015—2020)
• Марко Тавані (з 2020)

INAF є учасником Європейської південної обсерваторії і Великого бінокулярного телескопа, бере участь в міжнародних проєктах з радіоінтерферометрії з наддовгою базою, тісно співпрацює з Національним інститутом ядерної фізики, Італійським космічним агентством, ЄСА та НАСА.