Народно-Демократична Партія Польщі

Організаційний зав'язок — Ліга Польська (1887), її мета — відродити польську державу. Ініціатор — З.Мілковський (літературний псевдонім — Теодор-Томаш Єж), представник «української школи» в польській літературі, учасник революції 1848—49 в Угорщині і полковник польського повстання 1863—1864. Ліга Польська орієнтувалася на ліберально-демократичну ідеологію. Підтримувала контакти з осередками українського національного руху, зокрема зі «Старою Громадою» і М.Драгомановим, намагаючись створити єдиний білорусько-литовсько-українсько-польський фронт проти царату. Жваві зв'язки з українцями (зокрема з М.Павликом та І.Франком) мала підлегла їй організація «Союз польської молоді „Зет“». Співпрацю з українцями припинено близько 1891.

1893 Ліга Польська трансформувалася в Лігу Народову. 1897 діячі Ліги Народової створили Стронніцтво Народово-Демократичне. 1900 ендеція остаточно перейшла на антиукраїнські позиції і трактувала українців, білорусів та литовців як етнографічні групи єдиної польської нації. Із того часу терміни «ендеція», «вшехполяк» стали синонімами польського шовінізму.

У 1900-х рр. обрано проросійську орієнтацію. Незважаючи на це, ендеки відіграли важливу роль у відродженні польської державності. 1919 створено Союз Людово-Народовий. До травневого 1926 перевороту Ю.-К.Пілсудського входили до складу всіх польських урядів. Становили хребет опозиції Ю.-К.Пілсудському. 1926 Р.Дмовський (чільний ідеолог ендеків) створив Обоз Великої Польщі, 1928 замість ліквідованого Союзу Людово-Народового утворено Стронніцтво Народове. У 1930-х рр. лідери партії пропагували профашистські гасла.

• Чорновол І. П. Польська національна демократія [Архівовано 12 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 379. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.