Мігель Прімо Де Рівера

Народився в сім'ї військових, його предки та родичі займали посади військового міністра, фельдмаршала, губернатора Філіппін, віце-короля Ла-Плати. Дядько Мігеля, Фернандо Прімо де Рівера (1831—1921) був останнім генерал-капітаном Філіппін (1880—1883 та 1897—1898).

У віці 14 років вступив у військове училище, потім брав участь в кампаніях в Марокко і на Кубі, служив на Філіппінах, швидко просуваючись по службі. У 1921 обраний до парламенту, але втратив місце, висловивши незгоду з політикою уряду в Північній Африці. Пізніше був начальником валенсійського, мадридського та барселонського військового округів. На останньому посту, активно беручи участь у боротьбі з анархістами, зблизився з консервативними політиками.

Здійснивши державний переворот 13 вересня 1923, очолив уряд і став фактичним диктатором Іспанії. Його дії отримали підтримку як короля Альфонса XIII, так і громадської думки, незадоволеної парламентом, який був не в змозі забезпечити стабільне правління, вирішити соціальні проблеми країни та завершити війну в Марокко. Прімо де Рівера заявив про свій намір вирішити наболілі соціальні та політичні проблеми, а потім піти у відставку та повернути країну до нормальних конституційних форм правління. Було призупинено дію конституції, розпущено уряд і парламент, введена цензура. За згодою короля створена «військова директорія» на чолі з Прімо де Ріверою. У 1923 встановив у країні військово-монархічну диктатуру.

Диктатор мав намір вивести війська з Марокко, проте армія чинила опір цьому рішенню, і тоді у вересні 1925 іспанці в союзі з французькою армією придушили антиколоніальне повстання арабів на чолі з Абд-аль-Карімом і знищили створену ним Рифську республіку.

Прийнято нову конституцію, що поєднала елементи італійського фашизму й іспанського традиціоналізму. Одночасно Прімо де Рівера висунув широку програму громадських робіт і збирався змінити соціальне та трудове законодавство, що принесло йому підтримку соціалістів.

Тим не менш, глобальні проблеми, що стояли перед країною, вирішені не були. На тлі суспільного невдоволення та у зв'язку з економічною кризою й піднесенням революційного руху Мігель Прімо де Рівера 28 січня 1930 був змушений подати у відставку. Виїхав у Париж, де й помер за 6 тижнів.

• Син Хосе Антоніо Прімо де Рівера (1903—1936) — засновник партії Іспанська Фаланга.
• Син Мігель Прімо де Рівера (1904—1964) — іспанський юрист, політик і дипломат. Аграрний міністр у 1941—1945, посол Іспанії в США в 1951—1958.
• Дочка Пілар (1907—1991) була до 1977 керівником жіночої секції Фаланги.