Мико́ла Гяуров (болг.
Микола Гяуров | |
---|---|
Николай Гяуров | |
Основна інформація | |
Дата народження | 13 вересня 1929 |
Місце народження | Велинград, Третє Болгарське царство[1] |
Дата смерті | 2 червня 2004 (74 роки) |
Місце смерті | Модена, Емілія-Романья, Італія[2] |
Роки активності | 1955 — 2004 |
Громадянство | Болгарія |
Професія | оперний співак |
Освіта | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
Співацький голос | бас |
Інструменти | вокал[d] |
Жанри | опера |
Нагороди | |
Діти | Elena Ghiaurovd |
Файли у Вікісховищі |
Народився майбутній оперний співак у маленькому містечку Велінград в гористій місцевості на півдні Болгарії.
Розпочав навчання вокалу у Софійській консерваторії у Христо Бримбарова, вдосконалював майстерність в Московскій консерваторії (педагог А. І. Батурин), котру завершив у 1955 році. Свій талант неодноразово демонстрував на міжнародних конкурсах для оперних співаків у Варшаві та Парижі. Дебютував 1955 року на великій сцені в ролі Дона Базіліо в «Севільському цирульнику» Дж.-А. Россіні, ставши незабаром солістом Софійської народної опери.
У 1956–1957 роках він став стажером, а у 1957–1958 — вже солістом Большого театру СРСР.
У подальшому співав в оперних театрах Ла Скала (Італія), Ковент-Гарден (Велика Британія), Віденській державній опері (Австрія), Метрополітен-опера (США) та інших.
Першою дружиною Миколи Гяурова була піаністка Златінка Мішакова. У шлюбі з нею народилося двоє дітей: майбутні диригент Володимир Гяуров та актриса Олена Гяурова.
Другий шлюб співака склався з італійською співачкою Мірелою Френі. Перше знайомство з нею у Миколи Гяурова відбулося ще 1961 року під час спільної гри в опері «Фауст» в Генуї. Френі грала Маргариту, а Гяуров звичну для себе роль Мефістофеля. Одружившись у 1978 році, пара оселилася у власному будинку в Модені. До кінця життя Миколи Гяурова його нова дружина підтримувала і неодноразово виступала разом з ним на сцені.
Виконував як комедійні, так і драматичні партії. Серед них:
Гяуров розповідав про виконані їм партії:
Мефістофель був партією, котру в якийсь момент я почав співати частіше за інших. Мені тоді здавалось, що для мене навіть зарезервовано апартаменти у Пеклі. Проте це не була улюблена партія. У мене взагалі відсутнє таке поняття. Ті партії, над якими я працюю в даний момент, мене більш за все й займають — це природно. |
Творчість Миколи Гяурова здобула високу оцінку критиків та публіки.
Музиканти Великого симфонічного оркестру імені П. І. Чайковського характеризували співака разом з його другою дружиною наступним чином:
Вони [Мірела Френі та Микола Гяуров] покорили всіх — і майстерним володінням голосом, і бережливим ставленням до свого «інструменту» та, як наслідок, збереженою тембровою чистотою, і дивовижним артистизмом, коли кожне заспіване слово — легкий штрих у створюваному перед зачарованою публікою образі. ... Проте найголовніше, незвичайне та незнайоме російському слухачу — неймовірна хвиля сонячної енергії та воістину божественної привабливості та простоти, що йшла від необділених світовою славою артистів… |
Цей лист було опубліковано у жовтні 2002 року, після того як виступ Френі та Гяурова в Москві було зовсім незаслужено розкритиковано у російських ЗМІ. Дізнавшись про цю доволі негативну реакцію російських музичних критиків на їхній виступ, Гяуров та Френі заявили про те, що більше ніколи не будуть виступати на території Росії.
У жовтні 2008 року в Болгарії вийшла пам'ятна монета в честь Миколи Гяурова.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Микола Гяуров, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.