Маніфест Кира

Артефакт було виявлено під час розкопок Вавилона 1879 року та передано до Британського музею.

Маніфест Кира
Дата створення / заснування	539
Культура	Імперія Ахеменідів
Місце розташування	Британський музей
Автор	Кир II Великий
Мова твору або назви	аккадська мова
Дата публікації	530 до н. е.
З матеріалу	глина
У збірках	Британський музей[1]
Інвентарний номер	90920
Першовідкривач або винахідник	Ормуз Рассам
Дата відкриття (винаходу)	березень 1879
Місце відкриття	Вавилон
Статус авторських прав	🅮 і 🅮
Маніфест Кира у Вікісховищі

Циліндр набув значної відомості після того, як останній шах Ірану у 1960-их роках проголосив нанесений на нього текст першою в історії декларацією прав людини: Кир висловлювався за скасування рабства та за свободу віросповідання. Шах пообіцяв будувати свою політику відповідно до заповітів засновника перської державності.

 

У доволі великій передмові маніфесту змальовані «неподобства» вавилонського царя Набоніда й образи, що він їх завдав богу Мардуку, храму Есагіли та Вавилону. Коли терпець бога Мардука урвався, він відшукав Кира, царя Аншана, доручив йому владу над народами та, зрештою, передав під його опіку Вавилон, народ якого зустрічав його з великою радістю як того, хто позбавив від нечестивого царя Набоніда. Наприкінці маніфесту міститься молитва до вавилонських богів про надання благополуччя Киру та його сину і спадкоємцю Камбісу. У такому оточенні розміщено власне текст маніфесту, написаний від особи Кира.

Починається маніфест повною титулатурою Кира, складеною на вавилонський лад: «Я — Кир, цар безлічі, цар великий, цар могутній, цар Вавилону, цар Шумера й Аккада, цар чотирьох країн світу, син Камбіса, царя великого, царя Аншана, нащадок Теіспа, царя великого, царя Аншана, вічне царственне сем’я, правління якого люблять боги Бел і Набу, влада якого приємна для їхньої сердечної радості». Потім у «Маніфесті» від особи Кира йдеться, як його численні війська мирно вступили до Вавилона. Після цього доводиться перелік заходів, здійснених Киром, що цілком підтверджується іншими джерелами.

Кир претендував на роль царя-визволителя, й він виконав свої обіцянки, надані народам, що йому підкорились. Прагнучи до світового панування, Кир добре розумів, що за допомогою одного перського війська лише насильством йому тієї мети не досягти. Він розумів також, що країни стародавньої цивілізації, які стали об’єктом перських завоювань, вражені смертельною хворобою й готові бачити в ньому свого спасителя та цілителя. Кир уміло використав такі обставини, чим і пояснюються як його дивовижні військові успіхи, так і репутація «батька» й «визволителя», що закріпилась за ним у пам’яті не лише персів, але й підкорених ним народів, у тому числі вавилонян, греків та юдеїв.

Кир у «Маніфесті» казав: «Від [……] до Ашшура та Суз, Агаде, Ешнунни, Замбана, Метурну, до меж країни Куті, міст [по той бік] Тигра, житла яких були засновані у глибоку давнину, богів, що жили у них, я повернув на їхні місця та облаштував їхні вічні житла. Я зібрав усіх їхніх людей та повернув до їх поселень. І богів Шумера й Аккада, яких Набонід у гніві володаря богів переніс до Вавилона, за наказом бога Мардука, великого пана, я благополучно помістив до їхніх чертогів, житло радості серця».

• 2600 years of history in one object. TED talk. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Filmed July 2011 at TEDGlobal 2011 (англ.), (рос.)
• О чем повествует Курош в своей хартии