Креативна економіка (англ.
the creative economy) — один з видів нової економіки, особливий сектор, що базується на інтелектуальній діяльності. З іншого боку, це система взаємодії творчих ідей, інтелектуальної власності, знань, технологій.
Цей термін вперше з'явився 2001 року у книзі Джона Хокінса «Креативна економіка: як люди заробляють гроші на ідеях» (John Howkins, The Creative Economy: How people make money from ideas), де його було визначено як «транзакцію результатів творчої діяльності, які характеризуються економічною цінністю».
На сьогодні найбільш цитованим визначенням креативної економіки залишається визначення від Міністерства з питань культури, інформації та спорту Великої Британії (DCMS) — «сукупність тих галузей, що витікають з індивідуальних творчих навичок та талантів, і які мають потенціал до отримання прибутку й створення робочих місць за рахунок експлуатації інтелектуальної власності».
На конференції Організації Об'єднаних Націй з питань торгівлі та розвитку було прийнято називати креативною економікою ту концепцію, що «заснована на творчих активах, які можуть безперестанно сприяти економічному зростанню та розвитку». (2008 р.)
За даними ООН, темпи зростання креативної економіки вдвічі перевищують темпи зростання сфери послуг і в чотири рази перевищуючи темпи зростання сфери промислового виробництва.
Наразі галузі креативної економіки забезпечують майже 30 мільйонів робочих місць по всьому світу. У цій сфері працевлаштовано більше людей віком 15-29 років, аніж у будь-якому іншому.
За останніми прогнозами, сектори креативної економіки становитимуть близько 10 % світового ВВП протягом наступних років.
Інтелектуальний капітал можна умовно поділити на такі підвиди: людський, організаційний та споживчий.
До людського капіталу належать знання, творчі здібності, досвід, моральні цінності, культура праці.
Організаційний характеризується патентами, ліцензіями, програмами, товарними зразками, технічним та програмним забезпеченням, корпоративною культурою та організаційною структурою.
До споживчого капіталу входять зв'язки між постачальниками, споживачами, посередниками, кредитно-фінансовими установами, органами влади, інформація про учасників економічних відносин та торговельна марка (бренд) .
Міністерство з питань культури, інформації та спорту Великої Британії до творчих галузей віднесло ті, що «виготовляють» інтелектуальну власність, а саме: рекламу, музику, телебачення та радіо, пресу, комп'ютерні ігри, фотографію, кіно, архітектуру, моду, дизайн, видавничу справу, декоративно-прикладне мистецтво.
Він, в свою чергу, спирається на проєктне мислення, уяву, креативне моделювання та практичну спрямованість.
Вона одночасно охоплює економічні, культурні та соціальні аспекти суспільства.
Економіст та теоретик мистецтва П'єр Луїджі Сакко також акцентує увагу на тому, що креативна економіка найкраще відображає місцеві особливості та допомагає зберегти ідентичність в епоху глобалізації. В якості прикладів держав, які активно сприяють розвитку креативної економіки, він наводить Францію (історична область Іль-де-Франс, Париж), Велику Британію (Внутрішній Лондон) та Італію (Мілан).
Оскільки креативна економіка є одним із підвидів нової економіки, нові технологічні засоби та рішення стали її ключовими інструментами.
В рамках креативної економіки формуються нові економічні моделі, нові типи соціальних відносин, нові культурні парадигми.
За останні 10 років світовий товарообіг креативної продукції та послуг збільшився майже вдвічі та досяг відмітки у $624 млрд. Окрім економічних вигод, креативна економіка створює нематеріальні цінності й забезпечує сталий розвиток, спрямований на людину.
Креативна економіка не лише значною мірою сприяє збільшенню національного валового продукту, а й стимулює інновації у всіх галузях економіки.
У звіті конференції ООН з питань торгівлі та розвитку за 2018 рік («Creative economy outlook.Trends in international trade in creative industries») було виділено такі пріоритети:
Існує кілька досліджень, присвячених креативній економіці як соціально-економічному явищу.
У своїй роботі американський професор, економіст і соціолог, проаналізувавши політичний та економічний розвиток суспільства Америки, приходить до висновку, що його основою в останні роки стала креативна економіка. Ядром суспільства він називає креативний клас (представників творчих професій). Креативність, на його думку — це «створення на базі знання практичних нових форм», а основа розвитку креативної економіки — це принцип 3-х «Т»: «технологія, талант і толерантність».
Експерт Світового банку описує розвиток сучасних міст і приходить до висновку, що на перше місце в розвитку міст виходять людські здібності і мотивації, витісняючи на другий план інфраструктуру, природні ресурси і т. д.
Ряд авторів вважає, що креативна економіка тісно пов'язана з розвитком тимчасової економіки, характерними рисами якої є домінування інформаційного виробництва, витіснення ієрархій горизонтальними економічними мережами, переважання нематеріальних благ і скорочення функцій капіталу. Оскільки галузі креативної економіки в основному пов'язані з виробництвом інформаційного контенту, найбільш оптимальним середовищем для них є горизонтальні мережі, що забезпечують свободу обміну креативними продуктами та інформацією в рамках глобального суспільства. У тимчасових (пірінгових) мережах, де учасники взаємодіють безпосередньо без посередників, креативний потенціал розкривається максимальним чином.
Креативна економіка в Україні
У звіті за 2017 рік за програмою "ЄС-Східне культурне на творче партнерство (EU-Eastern Partnership Culture and Creativity Programme) було виявлено, що найбільший внесок у розвиток креативної економіки України було зроблено представниками ІТ-сектору. У цьому ж звіті було підкреслено, що значного поширення набуває національно-культурний рух «Зроблено в UA». Саме тому, у рамках просування національної культурної продукції, кіно було визначено однією із пріоритетних галузей.
Експорт товарів креативної економіки збільшився втричі — з $239 млн у 2005 р. до $768 млн у 2014 р. Імпорт у 2014 році становив 769 мільйонів доларів, що в результаті призвело до незначного торгового дефіциту. Найбільша частка як експорту, так і імпорту припадає на дизайнерські товари (дизайн інтер'єру, товари моди та іграшки).
Основними ринками збуту товарів креативної економіки України стали Європа (78 %) та Азія (22 %). У 2014 році до десятки найкращих експортних партнерів входила більшість українських сусідів: Російська Федерація, Казахстан, Білорусь, Данія, Азербайджан, Німеччина, Республіка Молдова, Італія, Узбекистан та Грузія.
Високим потенціалом для розширення ринку експорту креативних товарів володіють українська індустрія моди, IT-сектор, образотворче мистецтво та видавнича справа.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Креативна економіка, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.