Копіювальний папір, копірка — тонкий папір з нанесеним на одну із сторін фарбувальним шаром, призначений для отримання копій документа.
Вкладався між двома аркушами паперу так, що слід від написання або малювання олівцем, ручкою, друкарською машинкою або матричним принтером на верхньому аркуші переносився на нижній аркуш.
Перший патент на копіювальний папір для «стилографічного писального приладу» для сліпих був отриманий 7 жовтня 1806 Ральфом Веджвудом. Його копірка просочувалася друкарською фарбою і була двосторонньою.
Приблизно в 1808 році Пеллегріно Туррі (Pellegrino Turri) створив друкарську машинку і копіювальний папір для неї. Його винаходи не дійшли до нашого часу, проте збереглися надруковані за їх допомогою документи.
В 1820-х роках стали виробляти промислово копіювальний папір на основі сажі, ця технологія отримала значне поширення в 1870-х, з поширенням друкарських машинок. Сажу змішували зі спеціальною мастикою, що дозволило подолати основний недолік більш ранніх технологій — забруднення всього, з чим такий папір стикався.
Окрім чорного, випускався папір фіолетового (для рукописів) та інших кольорів.
Копіювальний папір вийшов з широкого вжитку з появою копіювального обладнання.
Це незавершена стаття про канцелярське приладдя. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Копіювальний папір, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.