Колеж Де Франс: вища освітня й науково-дослідна установа

Колеж де Франс
Колеж де Франс; фр. Collège de France (1870)
	48°50′57″ пн. ш. 2°20′44″ сх. д. / 48.84917000002777598° пн. ш. 2.345560000028° сх. д. 2°20′44″ сх. д. / 48.84917000002777598° пн. ш. 2.345560000028° сх. д.
Країна	Франція
Розташування	Париж
Тип	навчальний заклад
Засновник	Франциск I
Дата заснування	1530
В списку	Список професорів Колеж де Франсd
Адреса	place Marcelin-Berthelotd і rue Saint-Jacquesd
	Колеж де Франс Колеж де Франс (Франція)
	Медіафайли у Вікісховищі

Розташований на площі Марселен-Бертело (фр. place Marcelin-Berthelot) в Латинському кварталі (5-й округ Парижа).

Тут пропонуються недипломні курси підвищеного рівня з природничих, гуманітарних та мистецьких дисциплін. Навчання безкоштовне й відкрите для всіх без попереднього запису. Посада професора Колеж де Франс вважається вершиною наукової кар'єри у Франції.

Він є асоційованим членом університету PSL.

Історія

Засновано в 1530, коли французький король Франциск I підтримав пропозицію свого бібліотекаря, видатного гуманіста Ґійома Бюде, й запровадив посади «королівських лекторів» (фр. lecteurs royaux). Вони мали бути фінансово незалежними, провадити дослідження й викладати у фахах, до яких ставилася вороже «Сорбонна», де домінував дух ортодоксальної теології. Цими дисциплінами спершу були давньоєврейська мова, давньогрецька мова, а також класична латина. Незабаром до них приєдналися французьке право, математика й медицина.

Назва нового закладу була «Королівський колегіум» (фр. Collège Royal) або також «Колегіум трьох мов» (фр. Collège des trois langues, лат. Collegium Trilingue). Після Французької революції його називали «Національний колегіум» (фр. Collège national), згодом «Імператорський колегіум» (фр. Collège Impérial) й, нарешті, з 1870 — Колеж де Франс.

Станом на 2021 рік 21 лауреат Нобелівської премії та 9 Філдсових медалістів були афілійованими з коледжем.

Девіз

Docet omnia — так звучить його латинський девіз з часів заснування, що означає українською: «навчає всього».

Відомі люди

Українці

Величко Григорій, навчався

Викладачі

Гастон Масперо — єгиптолог.
Реймон Арон (1905—1983), французький філософ та соціолог
Ролан Барт (1915—1980), французький семіолог, філософ, соціолог та літературознавець
Жан-Франуса Буассонад (1774—1857), французький класичний філолог
Етьєн Балюз (1630—1718), французький історик
Еміль Бенвеніст (1902—1976), французький мовознавець
Анрі Бергсон (1859—1941), французький філософ, Лауреат Нобелівської премії з літератури (1927)
Клод Бернар (1813—1878), французький фізіолог
Марселіна Бертело (1827—1907), французький хімік та політик
Ів Бонфуа (1923—2016), французький поет
П'єр Булез (* 1925), французький композитор
П'єр Бурдьє (1930—2002), французький соціолог
Жорж Блондель (1856—1948), французький правник та історик економіки.
Жан-Франсуа Шампольйон (1790—1832), французький єгиптолог
Жорж Кюв'є (1769—1832), французький природознавець
Марі Анрі д'Арьуа де Жубенвіль (1827—1910), французький історик і політик
Жак-Арсен д'Арсонваль (1851—1940), французький фізик
П'єр Жиль де Жен (1932—2007), французький фізик, лауреат Нобелівської премії (1991)
Поль Вен (* 1930), французький історик

Див. також

Примітки

-1'>↑ base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.

↑ archINFORM — 1994.

↑ Internet Archive, Scott (2008). Classical and contemporary sociological theory : text and readings. Thousand Oaks, Calif. : Pine Forge Press. ISBN 978-0-7619-2793-8.

↑ Culbert, John (1 січня 2011). Paralyses: Literature, Travel, and Ethnography in French Modernity (англ.). U of Nebraska Press. ISBN 978-0-8032-3419-2.

↑ Décret n° 2019-1130 du 5 novembre 2019 portant création de l'Université Paris sciences et lettres (Université PSL). www.legifrance.gouv.fr. Процитовано 19 липня 2022.

↑ Byzance et l'Europe : Colloque à la Maison de l'Europe, Paris, 22 avril 1994, H. Antoniadis-Bibicou (Ed.), 2001, ISBN/ISSN/EAN: 291142720.

↑ Хома Л. Величко Григорій Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 242. — ISBN 966-528-197-6.

Література

Abel Lefranc, «Histoire du Collège de France» (Париж, 1893);
Bouchon-Brandely, «Le Collège de France» (Париж, 1873);
Bédillot, «Les professeurs de mathématiques et de physique au C. de France» (1869);
L'abbé Gouget, «Mémoire historique et littéraire sur le Collège royal de France» (Париж, 1753);
Guillaume Duval, «Le Collège royal de France» (Париж, 1644).

Посилання

This article uses material from the Wikipedia Українська article Колеж де Франс, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.

[1]

[2]