Збіднений Уран

Основну масу збідненого урану складає стабільніший ізотоп урану-238. Зазвичай, отримують як відходи процесу збагачення урану.

Густина збідненого урану дорівнює 19 050 кг/м³, що в 1,68 раз більше за щільність свинцю та трохи менше за щільність вольфраму та золота, а також 84 % від щільності осмію та іридію — найщільніших речовин за стандартних умов.

Радіоактивність збідненого урану становить близько 60 % від радіоактивності природного урану. Переважна частина альфа-випромінювання походить від урану-238 та урану-234 а бета-випромінювання походить від торію-234 та протактінію-234.

Збіднений уран складається в основному з 238U.

Ядерна енергетика

Нуклід 238U використовують для виробництва плутонію-239, який також має надзвичайно велике значення як паливо для ядерних реакторів і у виробництві ядерної зброї.

Може бути використаний як ядерне паливо у реакторах на біжучій хвилі.

Озброєння та військова техніка

 

Завдяки високій густині збіднений уран також використовують у броні військової техніки (зокрема у танках M1 Abrams) та бронебійних снарядах.

Снаряд зі збідненого урану заданої маси матиме менший діаметр за снаряд такої ж маси виготовлений зі свинцю. Завдяки цьому, він зазнаватиме менший опір повітря та матиме кращу проникність. Оскільки збіднений уран має пірофорні властивості при зіткненні з перешкодою, виготовлені з нього снаряди мають також ефект запалювальних.

Застосування збідненого урану для виготовлення бронебійних снарядів через дефіцит вольфраму вперше запропонував міністр озброєнь Нацистської Німеччини Альберт Шпеєр під час Другої світової війни.

В Радянському Союзі та Росії снаряди зі збідненим ураном розробляли починаючи з 1980-х років. Зокрема, були створені бронебійні підкаліберні оперені снаряди 3БМ30 «Надфиль», 3БМ32 «Вант» та 3БМ59 «Свинець-1» (3БМ46 «Свинець»^[ru]).

Країни НАТО, під час операції у Косові, використовували підкаліберні снаряди, які містили збіднений уран, через що деякі ЗМІ звинувачували їх у зростанні захворюваності на лейкемію.

6 вересня 2023 року, згідно заяви Пентагону, США оголосили про новий пакет військової допомоги Україні на 175 млн доларів, до якого вперше ввійдуть боєприпаси зі збідненим ураном для танків Abrams.

На додачу до того, що збіднений уран є радіоактивним, він є ще й хімічно токсичним металом. Його хімічна токсичність in vivo така сама, як і в природного, та в мільйон разів небезпечніша за його слабке радіоактивне випромінювання. Однак, уран менш токсичний за інші важкі метали, такі як арсен або ртуть.

Основну частину випромінювання становлять альфа- і бета-частинки, що мають низьку проникну здатність. Якщо осердя снаряда повністю закрите, радіоактивна небезпека для екіпажу танка є близькою до нуля. Певний ризик виникає лише при ушкодженні снаряда і фізичному контакті осердя з незахищеною шкірою. Випромінювання гамма-променів є мінімальним. За розрахунками американських фахівців, щоб отримати дозу, відповідну річному природному випроміненню в США, танкіст має провести в повністю завантаженому снарядами танку 2000 годин.

Під час стрільби снарядами з урановим осердям в стволі гармати залишаються сліди радіоактивності, проте дослідження виключили можливість проникнення часточок збідненого урану в танк внаслідок відкриття затвора гармати. Було зафіксовано випадки виявлення в снарядах більших кількостей високоактивних ізотопів урану, а також слідів активності торію та плутонію. Ймовірно, причиною цього були технологічні лінії.

Під час влучання в перешкоду утворюються хмарини пилу з часточок оксидів урану. Вони можуть потрапити до людського організму внаслідок вдихання, з їжею чи водою, або ж через відкриті рани. Іншим джерелом уранового пилу можуть бути пожежі — особливо, якщо вони супроводжуються детонаціями. Найбільшою є загроза від радіоактивного пилу (і фрагментів пенетратора) всередині бойової машини, в яку влучив урановий снаряд.

Якщо часточки пилу потраплять всередину організму, то головною небезпекою є токсичність, тоді як вплив радіоактивності є порівняно невеликим. Уран, як і інші важкі метали, є отруйним, причому найбільше від нього страждають нирки.

Ще одним джерелом загрози є рештки пенетраторів на полях битв і полігонах. Заглиблені в ґрунт, вони кородують. На вкритих оксидами поверхнях утворюються водорозчинні сполуки. В результаті через певний час уран може проникати до ґрунту і ґрунтових вод.

• Використання армією США боєприпасів із збідненим ураном