Е Йотоване

У старослав'янській кирилиці 35-та за ліком, має вигляд , бувши за походженням лігатурою літер І та Є. Числового значення у буквеній цифірі не має. У глаголиці відсутня, замість неї використовувалася («Е»).

На початку слів і після голосних означає звукосполучення [je], а після приголосних — їхнє пом'якшення (тобто фонетично відповідає українському «є»).

У сучасній українській мові давньому ѥ відповідає «є», але в низці випадків — «ї», що розвилося з [je] через йотований «новий ять» (пор. Київ < Киѣвъ < дав.-рус. Кыѥвъ).

У східнослов'янських землях виходить з ужитку в XV ст., замінена буквою   («е», «є»). У південних слов'ян зберігається аж до друкарської доби й існує протягом всієї історії сербського друкування (з кінця XV ст. до 1638 року, коли у Венеції була надрукована остання сербуля). У середині XIX ст. цю літеру пробували відновити в болгарському правописі, але її вживання не узвичаїлося.

У стандартних 8-бітових кодуваннях йотоване «є» не представлене. У HTML велику Ѥ можна записати як Ѥ або Ѥ, а маленьку ѥ — як ѥ чи ѥ.

• Є
• Кириличні літери в різних абетках