Гієнові (Hyaenidae) — родина ссавців ряду хижих (Carnivora) та його підряду котовиді (Feliformia).
Представники родини характеризуються невеликою головою з короткою, товстою або загостреною мордою, коротшими за передні задніми ногами та в результаті похилою спиною від плечової області до крижу. Кінцівки 4-палі (за винятком земляного вовка), з кігтями, що не втягуються; ступають на пальці. Хвіст волохатий, довгий, грубий, хутро утворює на шиї і уздовж спини гриву.
Гієнові | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Хижі (Carnivora) |
Підряд: | Котовиді (Feliformia) |
Інфраряд: | Viverroidea |
Родина: | Гієнові (Hyaenidae) Gray, 1821 |
Систематика сучасних гієн | |
підродина Protelinae
підродина Hyaeninae
| |
Синоніми | |
Protelidae Flower, 1869 | |
Вікісховище: Hyaenidae |
Гієни, ймовірно, виникли 26 мільйонів років тому від дереволазних предків, що зовнішнім виглядом нагадували сучасну цівету смугасту. Plioviverrops, один з найранніших родів гієн, була гнучкою вівероподібною істотою, що мешкала в Євразії 20-22 мільйонів років тому. Цей рід визначають як саме гієн за аналізом частин середнього вуха, зубів та щелеп. Цей рід виявився успішним, його нащадки процвітають і зараз, хоча і мають вужчі щелепи та стрункіші ноги, подібно до сучасних псових у Північній Америці.
15 мільйонів років тому стародавні гієни, що нагадували псів, були досить поширеними та були представлені 30 різними видами. На відміну від їхніх сучасних нащадків, ці гієни не були пристосовані до розгризання кісток, а були більш схожими на вовків. Ці гієни мали схожі до псових зуби, що дозволяло їм доповнювати свій раціон рослинами і безхребетними.
П'ять-сім мільйонів років тому гієни не витримали конкуренції від псових, що переселилися з Північної Америки до Євразії через Берингів міст. Давні земляні вовки (Proteles cristatus) вижили, через те що були комахоїдними, до чого було пристосовано мало псових. Гієни ж зазнали еволюційних змін зубів, пристосувавшись до розгризання кісток, що дозволило їм уникнути конкуренції з псовими.
На відміну від псових, які процвітали в щойно колонізованій гієнами Євразії, тільки один рід гієн, подібний до гепарда, Chasmaporthetes, зумів потрапити до Північної Америки. Цей рід вимер приблизно 1,5 млн років тому.
Пік різноманіття гієн припав на плейстоцен. На той час існувало 4 роди й 9 видів гієн. Гієни, пристосовані до розгризання кісток, стали панівними падлоїдами Старого Світу, а їхнім головним раціоном стали рештки дичини, вбитої шаблезубими котами.
Одним з родів гієн був Pachycrocuta, вагою 200 кг, здатний розгризати кістки слонів. Після вимирання шаблезубих котів їхню екологічну нішу зайняли короткоіклові коти, ефективніші хижаки, а гієни почали власноруч полювати. У результаті розвилися нові види, зокрема сучасна плямиста гієна.
Хоча гієни фізіологічно мають багато спільних рис з родиною псових, вони складають окрему родину, найтісніше пов'язану з родиною мангустових (Herpestidae), та разом з ними належать до підряду котовидих (Feliformia).
Довжина тіла 55–165 см, хвоста 20–33 см, маса 10–80 кг. Шерсть короткої або середньї довжини, жовтувато-сіра або брудно-бура з плямами і поперечними смугами. На верхній частині шиї і холці зазвичай шерсть довша й утворює гриву. Передні кінцівки довші за задні; шия товста, голова масивна, зуби і щелепи сильні. Мають 2 або 3 пари сосків. Кінцівки гієн чотирипалі (окрім земляного вовка, у якого на передніх лапах п'ять пальців), ступають на пальці. Пазурі великі, тупі, слабко викривлені, не втяжні. У гієн існують специфічні шкірні анальні залози, які продукують секрет з різким запахом.
Череп великий, з потужними гребенями. Лицевий відділ подовжений, мозковий — невеликий. Виличні дуги масивні, широко розставлені в боки. Третій різець гієн більше двох інших. Ікла потужні (у гієн) або довгі та слабкі (у земляного вовка). Хижі зуби розвинені дуже сильно (у гієн) або, навпаки, — слабко (у земляного вовка). Передкутні зуби невеликі і широко відставлені один від одного (у земляного вовка) або, навпаки, потужні, конічної форми, з добре розвиненими коронками, пристосованими до роздроблення кісток (у гієн). Кутні зуби земляного вовка невеликі, у гієн вони великі та сильні.
Зубна формула всіх сучасних гієнових:
Статевий диморфізм розвинений надзвичайно слабо. Каріотип стійкий, складається з 40 хромосом.
Сімейні пари в гієн іноді зберігаються на все життя. Розмножуються вони раз на рік, вагітність триває 3-4 місяці, кількість дитинчат — 1-6. Статева зрілість настає у віці 2-4 роки. Тривалість життя (у неволі) до 25 років.
Нижче наведена класифікація гієн згідно з книгою Маккенна та Белла «Класифікація ссавців», а щодо сучасних родин — згідно з книгою «Види ссавців на Землі» Вільсона і Рідера (Wilson, D. E., and D. M. Reeder Mammal Species of the World):
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Гієнові |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гієнові |
This article uses material from the Wikipedia Українська article Гієнові, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.