Грушевський Сергій Федорович

Грушевський Сергій Федорович
Народився	7 (19) жовтня 1830 Чигирин, Київська губернія, Російська імперія
Помер	27 січня (9 лютого) 1901 (70 років) Владикавказ, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	педагог, публіцист
Alma mater	Київська духовна семінарія
Знання мов	українська
Заклад	Київська духовна академія
Рід	Грушевські
Батько	Грушевський Федір Васильович
Мати	Ботвиновська Марія Кирилівна
Родичі	Грушевський Григорій Іванович (племінник)
Брати, сестри	Грушевський Іван Федорович
У шлюбі з	Опокова Глафіра Захарівна
Діти	Грушевський Михайло Сергійович, Шамрай-Грушевська Ганна Сергіївна, Грушевський Олександр Сергійович
Медіафайли у Вікісховищі

Сергі́й Фéдорович Грушéвський (нар. 7 жовтня 1830(18301007), Чигирин — 27 січня 1901, Владикавказ) — професор, педагог, організатор народної освіти, публіцист, дійсний статський радник (рос. статский советник), меценат, батько Михайла Грушевського, Олександра Грушевського, Ганни Шамрай-Грушевської.

Народився в місті Чигирин 7 жовтня 1830 року, у багатодітній сім'ї Федора Васильовича Грушевського (1791 — 1851) — диякона, і незабаром священника, чигиринської Соборної Хрестовоздвиженської церкви та доньки священика Марії Кирилівни Ботвиновської (1798 — 1875). Родина Ботвиновських поколіннями тримали парафію у Суботові, несли службу у Іллінській церкві. Брат Марії посприяв переведенню Федора Грушевського з родиною під Київ.

1836 року родина живе у селі Лісники Київської губернії (нині — Києво-Святошинський район Київської області) у фактичному передмісті Києва, де Федір Грушевський служить священиком місцевої Преображенської церкви. В одному листі син Михайло згодом згадував Лісники наступним чином: «Волію сидіти “на Дніпрових горах”, на батьківщині — в милі відси село, де похований мій дід (сам я й пам’ятник ставив над ним, виїзжаючи до Галичини в 1894 р.) і де виростав мій батько, і все тут повно для мене не тільки історичних, але й родинних споминів».

Навчався в Києво-Подільському духовному училищі (1844-1849) та Київській духовній семінарії (1849—1855). 1851 року помер батько і родина опинилась у скрутному матеріальному становищі, що змусило молодого Сергія віддати всі свої зусилля на здобуття освіти. 1855 року вдається вступити у Київськіу духовну академію, що син згодом опише як «несказанний тріумф» і де навчається протягом 1855—1859 років. Здобув ступень магістра богослов'я і словесних наук. Працював професором словесності в Полтавській духовній семінарії (1859—1860) і професором з класу Святого Письма в Київській духовній семінарії (1860—1865).

Одночасно займався етнографічними та історичними дослідженнями, частину з яких опублікував у тижневику «Руководство для сельских пастырей».

Після виїзду до Царства Польського призначений учителем російської мови та словесності до Холмської русько-греко-католицької гімназії (1865), Холмського жіночого греко-католицького 6-класного училища (1866) та Ломжинської чоловічої класичної гімназії (1868). 1867 був інспектором Холмських російських педагогічних курсів.

За станом здоров'я переїхав на Кавказ, де служив учителем Кутаїської класичної гімназії (1869—1870); інспектором (1870—1876) і директором (1876—1878) народних училищ Ставропольської губернії; директором народних училищ Терської області (1878—1901).

За час роботи на Кавказі організовував сільські та козацькі громади на будівництво шкіл і утримання вчителів, проводив учительські з'їзди й педагогічні курси, при дирекції у Владикавказі заснував педагогічний музей. Був автором методичних посібників і підручників для шкіл, зокрема підручника «Первая учебная книга церковно-славянского языка», який мав понад 30 перевидань. Дослужився до чину дійсного статського радника (1884), мав численні нагороди. Вплинув на становлення патріотичного світогляду своїх дітей.

Помер у місті Владикавказ. Похований на 1-му міському кладовищі (могила не збереглася).

 

Згідно із заповітом (1892), частина спадщини Грушевського призначалася на заснування стипендій його імені в Києво-Подільському духовному училищі й Київській духовній семінарії, а також на будівництво й утримання народного училища в Києві чи Владикавказі; нащадки Грушевського обрали київську околицю Куренівку, де збудували школу (Комплекс будівель міського училища ім. С. Ф. Грушевського), яка протягом 1911—14 та з 1915 до встановлення радянської влади мала його ім'я..

• Первая учебная книга церковно-славянского языка. К., 1872;
• О воскресных и вечерних школах для взрослых. К., 1876.

• Енциклопедія історії України
• Випускник київської духовної академії Сергій Грушевський: нарис біографії [Архівовано 25 липня 2020 у Wayback Machine.]