|Ukrcenter= |Примітки=
Вальтер Скотт | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Sir Walter Scott, 1st Baronet | ||||
Сер Вальтер Скотт. Портрет роботи Рейберна, 1822. | ||||
Прізвисько | Border Minstrel | |||
Псевдонім | Jedediah Cleishbotham[1], Laurence Templeton[1], Somnambulus, Malachi Malagrowther[1], Clutterbuck і Lawrence Templeton[1] | |||
Народився | 15 серпня 1771 Единбург, Шотландія, Британська імперія | |||
Помер | 21 вересня 1832 (61 рік) Мелроуз, Шотландія, Британська імперія ·інсульт | |||
Поховання | Dryburgh Abbeyd | |||
Громадянство | Британська імперія | |||
Національність | шотландець | |||
Місце проживання | Abbotsford Housed | |||
Діяльність | письменник, поет, історик, адвокат | |||
Сфера роботи | художня література[d] | |||
Alma mater | Единбурзький університет, Royal High Schoold, Kelso High Schoold, Jordan High Schoold і University of Edinburgh School of Lawd | |||
Мова творів | англійська | |||
Роки активності | 1814 — 1832[2] | |||
Жанр | романтизм, історичний роман | |||
Magnum opus | Айвенго | |||
Членство | Faculty of Advocatesd, масонство, Королівське товариство Единбурга, Celtic Societyd і Bannatyne Clubd | |||
Батько | Walter Scottd[3][4] | |||
Мати | Anne Rutherfordd[3][4] | |||
У шлюбі з | Charlotte Genevieve Charpentierd[4] | |||
Діти (4) | Charlotte Sophia Lockhartd[3], Anne Scottd[3], Charles Scottd[3] і Sir Walter Scott, 2nd Baronetd | |||
Автограф | ||||
Нагороди | член Королівського товариства Единбургаd | |||
| ||||
Вальтер Скотт у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Сер Вальтер Скотт (англ. Walter Scott; 15 серпня 1771, Единбург — 21 вересня 1832, Ебботсфорд, похований у Драйбурзі) — всесвітньо відомий шотландський письменник, поет, історик, збирач старожитностей, адвокат.
Для шотландців він більше, ніж письменник. Відродив історичну пам'ять народу, відкрив Шотландію для решти світу і насамперед для Англії. Вважається основоположником жанру історичного роману. Мав великий вплив на європейський романтизм, феноменальну пам'ять.
Народився в Единбурзі в сім'ї адвоката Вальтера Скотта (1729–1799), його мати, Ганна Резерфорд (1739—1819), була дочкою професора медицини Единбурзького університету. У сім'ї з 12 дітей, вижило шестеро, Вальтер був 9-м. У ранньому віці перехворів ймовірно на поширений тоді поліомієліт, який спричинив параліч із розвитком надалі атрофії м'язів правої ноги і довічної кульгавості. Незважаючи на фізичну ваду, вже у ранньому віці він приголомшував оточуючих жвавим розумом і феноменальною пам'яттю.
Дитинство Скотта тісно пов'язане із шотландськими кордонами, де він проводив час на фермі свого діда в Сендіноу, а також у будинку свого дядька біля Келсо. У коледжі Скотт захопився альпінізмом, загартувався фізично, і здобув популярність серед однолітків як відмінний оповідач. Він багато читав, у тому числі античних авторів, захоплювався романами і поезією, особливо виділяв традиційні балади і оповіді Шотландії.
У 1786 році Вальтер Скотт вступив на навчання до контори батька, а з 1789 по 1792 роки вивчав право, готуючись стати адвокатом. Разом зі своїми друзями організував в коледжі «Поетичне товариство», вивчав німецьку мову і знайомився з творчістю німецьких поетів. У перші роки самостійної адвокатської практики Вальтер Скотт їздив по країні, принагідно збираючи народні легенди і балади про шотландських героїв минулого. Він захопився перекладами німецької поезії, анонімно опублікував свої переклади балади Бюргера «Ленора».
У 1791 році він познайомився зі своїм першим коханням — Вільяміною Белшес, дочкою единбурзького адвоката. Скотт п'ять років намагався добитися взаємності Вільяміни, проте дівчина зважила на Вільяма Форбса, сина заможного банкіра, за якого і вийшла заміж 1796 року через вимогу батька. Нерозділене кохання стало для юнака сильним ударом: частинки образу Вільяміни потім неодноразово виявлялися в героїнях романів письменника. У 1797 році одружився з Шарлоттою Шерпантьє. У 1799 став шерифом графства Селкерк, а у 1806 — секретарем суду. У 1830–1831 роках Скотт зазнав три апоплексичні удари (інсульти), після першого в нього відбувся параліч правої руки, і помер у 1832 році зрештою від четвертого інсульту.
Романи Скотта поділяються на дві основні групи. Перша присвячена недалекому минулому Шотландії, періоду громадянської війни: від пуританської революції XVI ст. до розгрому гірських кланів в середині XVIII, — а частково і пізнішому часу «Веверлі», «Гай Маннерінг» (Gay Mannering, 1815), «Единбурзька в'язниця» (The Heart of Midlothian, 1818), «Шотландські пуритани» (Old mortality, 1816), «Ламермурська наречена» (The bride of Lammermoor, 1819), «Роб Рой» (Rob Roy, 1817), «Монастир» (The Monastery, 1820), «Абат» (The Abbot, 1820), «Води св. Ронана» (St. Ronan's Well, 1823), «Антиквар» (The Antiquary, 1816) тощо).
У цих романах Скотт розгортає незвичайно багатий і реалістичний типаж. Це ціла галерея шотландських найрізноманітніших соціальних шарів, але переважно типів дрібної буржуазії, селянства і декласованої бідноти. Персонажі Скотта виразно конкретні, розмовляють соковитою і живою народною мовою. Вони складають тло, яке можна порівняти лише з «фальстафівським тлом» Шекспіра. На цьому фоні чимало яскраво комедійного, але поряд із комічними фігурами багато плебейських персонажів художньо рівноправних із героями з вищих верств. У деяких романах — вони головні герої, в «Единбурзькій в'язниці» героїня — дочка дрібного селянина-орендатора. Скотт в порівнянні з «сентиментальною» літературою XVIII століття, робить наступний крок на шляху демократизації роману і в той же час дає живіші образи. Але частіше все ж головні герої — це молоді люди з вищого світу, умовно ідеалізовані, позбавлені життєвості.
Друга основна група романів Скотта присвячена минулому Англії і континентальних країн, переважно середнім вікам і XVI ст («Айвенго» (Ivanhoe, 1819), «Квентін Дорвард» (Quentin Durward, 1823), «Кенілворт», (Kenilworth, 1821), «Ганна Геєрштейнська» (Anne of Geierstein, 1829) тощо). Саме тут Скотт особливо розгортає своє виняткове чуття минулих епох, що змусило Огюста Террі назвати його «найвидатнішим майстром історичної дивінації усіх часів». Історизм Скотта, перш за все зовнішній історизм, відтворення атмосфери і колориту епохи. Цією властивістю, яка ґрунтувалася на солідних знаннях, Скотт особливо приголомшував своїх сучасників, не звиклих ні до чого подібного. Дана ним картина «класичного» середньовіччя («Ivanhoe» — «Айвенго», 1819) наразі сильно застаріла. Але такої картини, одночасно ретельно правдоподібної і що розкриває таку несхожу на сучасність дійсність, в літературі ще не було. Це було справжнім відкриттям нового світу.
Історизм Скотта не обмежується цією зовнішньою, плотською стороною. Кожен його роман заснований на певній концепції історичного процесу. Так «Квентін Дорвард» дає не лише яскравий художній образ Людовика XI і його оточення, але розкриває його політику як етап в боротьбі буржуазії з феодалізмом. Концепція «Айвенго», де центральним фактом для Англії кінця XII століття висунута національна боротьба саксів з норманами, виявилася незвичайно плідною для науки історії, — вона була поштовхом для відомого французького історика Огюста Террі. Оцінюючи Скотта, треба пам'ятати, що його романи взагалі передували роботам багатьох істориків того часу.
Романи Веверлі — серія романів, що вийшли з 1814 по 1832 рр. і названа за першою книжкою серії.
Першу згадку про намір опублікувати твори сера Вальтера Скотта в українських перекладах зустрічаємо 1864 року в оголошенні Ксенофонта Климковича до «Повістей Євгения Гребінки»: «Пізнійше не занехаємо и писателівъ якъ Вальтеръ Скотъ…»
За інформацією каталогу цього ж видавництва за 1921—1923 рр., також готувалося видання «Кенілворт». (Див.: Грицай, Остап. Катальоґ Видавництва «Чайка» (1921—1923) / Др. Остап Грицай. — Київ-Відень-Львів: Видавництво «Чайка», [Б. р.]. — С. 24.) Цікаво, що у 1880-х рр. перші чотири частини роману «Кенільворт» (sic) уже був переклав Осип Барвінський (1844—1889). Чи йдеться в обох випадках про один і той самий текст, не відомо. (Див. Із листування Олександра і Осипа Барвінських (1869 рік). Вступна стаття, підготовка тексту, коментарі Альбіни Шацької // Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. — К.: ПЦ «Фоліант», 2007. — Т. 3. — С. 173.)
У 1934 р. на замовлення видавництва ДВОУ (Харків) Василь Мисик переклав роман сера Вальтера Скотта «Old Mortality» (1816). На момент арешту перекладач займався вже його редагуванням. На жаль, текст перекладу не зберігся.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Вальтер Скотт, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.