Беділь Мірза Абдулкадир
Мірза́ Абдулкади́р Беді́ль узб.
Мав прізвисько «Дехлеві», тобто Делійський.
| Беділь Мірза Абдулкадир | |
|---|---|
| перс. عبدالقادر بیدل | |
| Народився | 1644[2] Azimabadd, Імперія Великих Моголів[1] |
| Помер | 5 грудня 1720[1] Делі, Імперія Великих Моголів[1] |
| Країна |  Імперія Великих Моголів |
| Діяльність | поет, письменник |
| Галузь | поезія і суфізм |
| Знання мов | перська[3][4] |
| Конфесія | іслам[1] |
Життєпис
Народився у Азімабаді (Індія). Замолоду Беділь був дервішем і маджзубом, знахарем і аскетом. У рваному одязі, босий, напівголодний, а іноді по кілька днів не приймаючи їжі, він поневірявся по країні. Його відвідували марення, він впадав в екстаз і складав свої маснаві, найбільш відомою з яких була «Тілісм-і хайрат» («Талісман осяяння»). Після довгих мандрівок він відійшов від крайніх віровчень і став переконаним прихильником одного з видів суфійського вчення, згідно з яким реально лише буття і першопричина. З часом перебрався до Делі, де потрапив до двору Великих Моголів.
Творчість
Беділь вважається класиком «індійського стилю». Його образи складні, філософськи глибокі і багатозначні. Прості слова часом складаються в його віршах в найскладніші метафори, надзвичайно глибокі за думкою й красиві за звучанням.
Твори Беділя мали вплив на розвиток таджицької літератур. Його поезія відіграла важливу роль в індо-перській класичній музиці Центральної Азії. Помер у Делі, але згодом перепохований у Кабулі, де перебували його родичі.
Найзначніший з його творів, що входить до збірок «Куллієт», — філософсько-дидактична поема «Ірфон» («Пізнання»). У ній різко критикується тогочасна дійсність. У поемі «Комде і Модан» оспівуються любов, дружба, вірність.
«Дотепи» — твір філософського характеру.
Відомі також його спогади «Чотири елементи».
Творчість Беділя спіткала складна доля. Він не був за життя популярний в Індії — частково тому, що писав на фарсі, почасти тому, що був надзвичайно складний.
Широка популярність прийшла до нього після смерті. У всіх літературах мусульманського світу у XVIII ст. виникає напрям, що отримав назву «беділізм». Він, як правило, охоплювало філософську лірику, складну за змістом і формою, близьку за характером поезії «індійського стилю», з її перевагами та недоліками.
Твори: Рос. перекл. — Комде и Модан. М., 1955.
Примітки
His family in Putna (Azimabad) was descended from Uzbeks who had evidently migrated to Hindustan much earlier
.The greatest poet of the Indian style, however, was ʿAbdul Qādir Bēdil, born in 1644 in Patna, of Uzbek descent
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Айни X. С. Бедитль и его поэма «Ирфон». Сталинабад, 1956.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Беділь Мірза Абдулкадир, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.