Балі́с Сруо́ґа (лит.
Balys Sruoga; 21 січня (2 лютого) 1896 — 16 жовтня 1947) — литовський прозаїк, літературний критик, літературознавець, театрознавець, драматург, публіцист, перекладач, есеїст; доктор філософських наук (1924).
Баліс Сруоґа | |
---|---|
лит. Balys Sruoga | |
Народився | 21 січня (2 лютого) 1896 Біржай, Ponevezhsky Uyezdd, Ковенська губернія, Російська імперія |
Помер | 16 жовтня 1947[1][2] (51 рік) Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[1] |
Поховання | цвинтар Расу |
Країна | Російська імперія Литва |
Діяльність | поет, театральний критик, письменник, літературний критик |
Alma mater | Вільнюський університет, Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, МДУ і Санкт-Петербурзький державний університет |
Науковий ступінь | доктор філософських наук (1924) |
Вчене звання | професор |
Знання мов | литовська |
Заклад | Вільнюський університет і Університет Вітовта Великого |
У шлюбі з | Vanda Daugirdaitė-Sruogienėd |
IMDb | ID 3126992 |
Народився в селі Байбокай Паневежиського повіту Ковенської губернії (нині Біржайський район). Навчався в реальній гімназії в Паневежисі, потім вступив до Лісового інституту в Петрограді (1914), пізніше вивчав літературу на історико-філологічному факультеті Петроградського і Московського університетів (1916—1918). Познайомився з Юрґісом Балтрушайтісом.
У 1918 році повернувся в Литву.
Один із ініціаторів створення сатиричного театру «Вілколакіс» (1919—1925).
У 1921—1924 роках навчався в Мюнхенському унвверситеті. З 1924 року викладав у Литовському університеті в Каунасі (який з 1930 року називався Університетом Вітаутаса Великого), курс історії театру, вів семінар з театрознавства. Професор Університету Вітаутаса Великого (з 1932). В 1940—1943 роках і після Другої Світової війни (1945—1947) викладав у Вільнюському університеті.
У 1943—1945 роках — в'язень німецького концтабору «Штутгоф». Жінка письменника, історик Ванда Даугірдайте-Сруогене (1899—1997) в 1944 році, з наближенням радянських військ до Литви, виїхала на Захід; померла у Сполучених Штатах.
Помер Баліс Сруога незабаром після війни, в 1947 році, у Вільнюсі. Похований на вільнюському цвинтарі Расу. Томас Венцлова писав про нього:
Сруога потрапив до німецького концтабору, звідки повернувся у Вільнюс. Встиг написати книгу про табір, достатньо сильну, цинічну, яка дещо нагадує за тоном Боровського. На письменницьких зборах один із росіян сказав буквально наступне: німці, мабуть, мали рацію, тримаючи таких людей в концтаборах. Сруоґа був вражений і незабаром після цих зборів помер. |
Ув'язненню у Штутгофі присвячена книга «Ліс богів» («Dievų miškas»).
З 1911 друкувався у журналі для учнів «Аушріне» («Aušrinė»), газеті «Рігос науєнос» («Rygos naujienos») та інших періодичних виданнях кореспонденції, статті і вірші, в яких наслідував Майроніса і литовські народні пісні. У збірках віршів «Сонце і пісок» (1920), «Стежками богів» (1923) переважають напівтони і емоційна безпосередність. В історичних драмах «В тіні велетня» (1932), «Страшна ноі» (1935), «Радвіла Перкунас» (1935), «Доля передсвітанкова» (1945), «Казимір Сапега» (1947) вимальовуються долі литовського народу в поворотні моменти історії. Залишилась незавершеною розпочата після війни п'єса про Варвару Радзивілл.
Перекладав литовською мовою Юрґіса Балтрушайтіса, Шарля Бодлера і Поля Верлена, Генріха Гейне і Новаліса.
Переклав литовською мовою твір старої української літератури — «Слово о полку Ігоревім».
Написана в іронічному ключі мемуарна книга про Штутгофе «Ліс богів» (написана в 1945 році, опублікована в 1957 році) розкриває трагізм знелюднілості людини; перекладена багатьма мовами.
Праці Сруоґи про театр заклали основу литовського театрознавства.
Екранізація: Ліс богів (лит. Dievų miškas (filmas)), 2005, виробництво Литва — Велика Британія, UAB Baltijos filmų grupė («Baltic Film Group»); 110 хвилин, кольоровий, 35 мм. Мова: литовська; субтитри: англійські. [2] Актори: Steven Berkoff, Valentinas Masalskis, Liubomiras Laucevičius, Rolandas Boravskis, Šarūnas Puidokas, Robertas Urbonas, Saulius Mykolaitis, Monika Bičiūnaitė. Режисер: Альгімантас Пуйпа (лит. Algimantas Puipa), сценаристи: Algimantas Puipa, Ričardas Gavelis.
В Каунасі вулиця, на якій письменник і Ванда Даугірдайте-Сруогене в 1938 році збудували оселю, в 1956 році була названа іменем Баліса Сруоґи. Вулиця Баліса Сруоґи з 1988 року є в Бірштонасі. В 1966 році на будинку, в якому подружня пара прожила в Каунасі до 1940 року (B. Sruogos g. 21) була встановлена меморіальна плита, а в будинку віткритий філіал Каунаської публічної бібліотеки і меморіальний музей Баліса Сруоґи. В 1993 році музей став філіалом Музею литовської літератури імені Майроніса, з 1997 року носить назву Меморіального будинку-музею Баліса і Ванди Сруоґи. В 2007 році на будинку була оновлена меморіальна дошка.
На стіні будинку у Вільнюсі на вулиці Тауро (Tauro g. 10), в якому письменник жив в 1940—1943 і 1945—1947 роках, в 1992 році встановлена меморіальна дошка. Ім'я Баліса Сруоґи носить одна із аудиторій філологічного факультету Вільнюського університету. У вестибюлі філологічного факультету серед фігур відомих викладачів університету зображений письменник (зграффіто Рімантаса Гібавічюса; 1990).
This article uses material from the Wikipedia Українська article Баліс Сруоґа, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.