Артур Аксман
Артур Аксман (нім.
| Артур Аксман | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Arthur Axmann | ||||||||||
 | ||||||||||
| Псевдо | Erich Siewert | |||||||||
| Народився | 18 лютого 1913[1][2] Гаґен, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія | |||||||||
| Помер | 24 жовтня 1996[1][2] (83 роки) Берлін, Німеччина | |||||||||
| Поховання | Wilmersdorfer Waldfriedhof Stahnsdorfd | |||||||||
| Країна |  Німеччина | |||||||||
| Діяльність | політик, військовослужбовець | |||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||
| Посада | депутат рейхстагу Третього рейхуd | |||||||||
| Військове звання | Рейхс'югендфюрер | |||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Життєпис
Дитинство і юність
Аксман, наймолодший у сім'ї з п'яти дітей, народився 18 лютого 1913 року в Гаґені. У 1916 році сім'я переїжджає до Берліна (район Веддінг), де його батько працював страховим агентом до своєї смерті в 1918 році. У 1919 році Артур був зарахований в школу, а в 1921 році за успіхи в навчанні був переведений в «просунутий» клас (нім. Förderklasse). У 1922 році він був прийнятий в старшу школу і отримав стипендію.
У листопаді 1928 року Аксман вступив в Гітлер'югенд, після того як 14 вересня цього року дізнався про нацистів з промови Геббельса. За короткий час він став лідером Гітлер'югенду району Веддінг і активним членом Націонал-соціалістичного союзу школярів (до 1931 року).
Кар'єра
У 1933 році призначений керівником громадської ради у справах молоді рейху. Після переводу керівника гітлерюгенду Бальдура фон Шираха на посаду гауляйтера Відня 8 серпня 1940 року став новим керівником цієї організації — рейхсюгендфюрером НСДАП. При Аксмані гітлер'югенд досяг розквіту. У нього входило 97 % молоді призовного віку, відбувалася стрімка мілітаризація організації. Аксман користувався в організації гігантським авторитетом, який посилився після втрати правої руки в боях на східному фронті в 1941 році. Кавалер Німецького ордена (1945), один з небагатьох нагороджених за життя і останній кавалер ордена.
В кінці війни на фронт було кинуто тисячі добровольців з гітлер'югенду, які в основному швидко гинули в боях з радянськими військами. Сам Аксман знаходився в бункері Гітлера практично до самого кінця війни. Він повідомив подробиці про самогубство Гітлера і Єви Браун, заявив, що бачив труп Бормана.
Після війни
Був заарештований в листопаді 1945 року в Баварії за організацію нацистського підпілля. Пройшов процес денацифікації (засуджений в 1949 році американським судом і засуджений до трьох років тюремного ув'язнення), після виходу на свободу проживав в Німеччині, займаючись бізнесом.
Нагороди
- Золотий партійний знак НСДАП (30 січня 1939)
- Залізний хрест 2-го класу (1941)
- Срібний нагрудний знак «За поранення» (1941)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу
- Медаль За вислугу років в НСДАП у бронзі та сріблі (15 років)
- Золотий почесний знак Гітлер'югенду
- Залізний хрест 1-го класу (28 квітня 1945)
- Німецький Орден 2-го класу (№ 11; 28 квітня 1945)
Примітки
Джерела
- Artur Axmann «Das kann doch nicht das Ende sein». Hitlers letzter Reichsjugendführer erinnert sich. Koblenz: Bublies, 1995. ISBN 3-926584-33-5
- Біографія Аксмана. [Архівовано 6 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
This article uses material from the Wikipedia Українська article Артур Аксман, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.