Антоніо Берталі (італ.
Антоніо Берталі | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | березень 1605[1] |
Місце народження | Верона, Венето, Італія |
Дата смерті | 17 квітня 1669[1][2][3] (64 роки) |
Місце смерті | Відень, Габсбурзька монархія |
Громадянство | Венеційська республіка |
Професії | композитор |
Вчителі | Стефано Бернардіd |
Інструменти | скрипка |
Жанри | опера |
Файли у Вікісховищі |
Антоніо Берталі народився в березні 1605 року у Вероні, в республіці Венеція. Початкову музичну освіту здобув у Стефано Бернарді. Незабаром слава про нього, як про віртуозного виконавця музичних творів на скрипці, поширилася за межами рідного міста.
У 1623 році переїхав до Відня. З 1624 року служив придворним музикантом при дворі імператора Фердинанда II. 1 квітня 1637 року отримав місце скрипаля в придворній капелі у Відні, а в 1641 році був призначений віце-капельмейстером імператорської капели. 1 жовтня 1649 року отримав місце капельмейстера, змінивши на цій посаді Джованні Валентіні. Йому було призначено платню 1 200 флоринів.
Більшість творів Антоніо Берталі написав на замовлення імператорів та представників імператорської сім'ї. Серед них кантата «Царська дружина» (італ. Donna real), прем'єра якої відбулася у Відні, в придворному театрі 21 січня 1631 року в день одруження Фердинанда II й інфанти Марії Анни Іспанської, «Регенсбурзький меса» (лат. Missa Ratisbonensis) вперше прозвучала в Реґенсбурзі в 1636 році, «Реквієм Фердинанду II» (італ. Requiem pro Ferdinando II), опера («драматична історія», італ. favola dramatica), «Фетіда» (італ. Theti), поставлена на сцені Театро Дукале в Мантуї, під час карнавалу 1652 року з нагоди візиту ерцґерцоґа Фердинанда Карла Австрійського. У 1653 році імператор Фердинанд III, вирушив на імперський сейм у Реґенсбург зі свитою з 60 музикантів, замовивши Антоніо Берталі нову оперу. Прем'єра відбулася 20 лютого того ж року в Реґенсбурзі. Опера називалася «Обман любові» (італ. L'inganno d'amore). Найвідомішим твором Антоніо Берталі є «Чакона» (італ. Ciaconna). При дворі Габсбургів композитор користувався особливою підтримкою, що дозволило йому домінувати на сценах оперних театрів Відня аж до своєї смерти.
Антоніо Берталі помер 17 квітня 1669 року у Відні.
Творча спадщина композитора складається з 9 опер, кількох ораторій, кантати, численних камерних та духовних творів. Всього близько 600 творів. Його опери відрізняються від усталених в той час традицій італійської опери-серіа у Відні.
Близько половини його творів втрачено. Збереглися копії творів Антоніо Берталі, зроблені його сучасником, Павлом Йозефом Вейвановським, кілька десятків автографів автора зберігаються в Гофбібліотеці у Відні, бібліотеці Кремсмюнстерського абатства та архіві Кромєржижі. Найважливішим джерелом творів Антоніо Берталі є каталог у Відні (італ. Distinta Specificatione), в якому перераховані кілька придворних композиторів Габсбургів. У ньому вказано більш як 200 творів композитора.
This article uses material from the Wikipedia Українська article Антоніо Берталі, which is released under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 license ("CC BY-SA 3.0"); additional terms may apply (view authors). Вміст доступний на умовах CC BY-SA 4.0, якщо не вказано інше. Images, videos and audio are available under their respective licenses.
®Wikipedia is a registered trademark of the Wiki Foundation, Inc. Wiki Українська (DUHOCTRUNGQUOC.VN) is an independent company and has no affiliation with Wiki Foundation.