Середньовічна Естонія

Назва «Естонія» вперше згадує в VI ст. Кассіодор у своїх «Листах» (кн. V, листи 1-2).

Є спірним питання про території проживання естів в ранньому Середньовіччі, проте думки істориків сходяться з питання про їх релігійні вірування. Скандинави знали естів як заклинателів вітрів. Схожі звичаї були в ту пору у фінів (лаппів).

Саксон Граматик згадує куршей і естів як учасників битви біля Бровалле на стороні свеїв проти данів; до них також приєдналися ліви та венди з Померанії. Однак, серед учасників битви Саксон не згадує інших балтів, зокрема, леттів і литовців.

Сноррі Стурлусон у своїй Сазі про Інглінгів розповідає, як свейський король Інгвар Високий (VII століття), син Естена і великий воїн, був змушений охороняти узбережжі свого королівства від естонських піратів. Сага розповідає про його вторгнення в Естонію, де він загинув у битві проти численних естів. Після битви Інгвар Високий був похований поруч з морським узбережжям, а свеї повернулися додому. Ймовірно, залишками цих поховань є знахідки двох суден (en:Salme ships) у волості Сальму на острові Сааремаа.

Згідно з сагами Кола Земного, у 967 році норвезька королева Астрід втекла з країни разом зі своїм сином, майбутнім королем Норвегії Олафом Трюггвасоном, в Новгород, де її брат Сігурд обіймав почесну посаду при дворі князя Володимира. Під час їх подорожі на корабель напали езельські вікінги, убивши кілька членів команди, а інших зробив рабами. Через 6 років, коли Сігурд Ейриксон вирушив з Естонії для збору податків від імені Володимира, він виявив Олафа на ринку в Сааремаа і викупив його.

Битва між озелійцями і ісландськими вікінгами у 972 році поблизу Сааремаа згадується в Сазі про Ньялі.

Близько 1008 року Олаф Святий, майбутній король Норвегії, висадився на Сааремаа. Захоплені зненацька місцеві жителі спочатку погодилися виплатити зазначену з них Олафом данину, проте пізніше зібрали військо під час переговорів і напали на норвежців. Олафу, однак, вдалося перемогти в битві.

Літописець Нестор згадує чудь як плем'я, споріднене естам. Згідно "Повість временних літ, у 1030 році Ярослав Мудрий вторгся в чудські землі і заснував фортецю Юр'їв (майбутній Тарту). Згідно з давньоруськими хроніками, чудь була одним з народів, що складали населення Київської Русі

Згідно з Новгородським першим літописом, варяги Ульф (Улеб) з Новгорода був розгромлений естами в морській битві поблизу сучасного Таллінна в 1032 році. Проте жодний інший літопис не підтверджує морську битву з естами поблизу сучасного Таллінна в 1032 році.

В XI сторіччі скандинави часто згадуються у хроніках, що борються проти вікінгів зі східних берегів Балтійського моря.

Територія Естонії досить багата скарбами XI і XII століття, в порівнянні з іншими балтійськими територіями. Найбільш раннім є скарб арабських дирхамів VIII століття. Найбільші скарби епохи вікінгів були знайдені на території волості Майдла і селища Козе. З 1500 опублікованих у каталогах 1000 монет є англосаксонськими.

Фортеця Варбола (en:Varbola Stronghold, лат. Castrum Warbole) на території сучасного естонського повіту Гар'юмаа була однією з найбільших фортець з круговим валом свого часу і великим торговим центром.

 

З поширенням християнства в Європі і централізацією влади в Скандинавії і Німеччини почалися балтійські хрестові походи. Спочатку ліви, летти і ести, потім прусси і фіни були розгромлені, хрещені, окуповані германцями, данами і свеями. Нерідко місцеве населення піддавалося репресіям і знищенню.

До початку XIII століття в Естонії почала складатися система політичного і адміністративного поділу країни на парафії (кіхельконди, kihelkond) і повіти (мааконди, maakond). Парафія складалася з кількох миз. Майже кожен кіхельконд мав хоча б одну фортецю. Обороною місцевості керував старійшина, вища парафіяльна посадова особа. Повіти, які також очолювалися старійшинами, складалися з кількох парафій. До XIII століття сформувалося 8 маакондів і 45 кіхелькондів. Мааконди:

1. Езель, або Озілія (Сааремаа),
2. Роталія, або Марітіма (Ляенемаа),
3. Харрія (Гар'юмаа),
4. Ревалія (Рявала),
5. Віронія (Вірумаа),
6. Єрвія (Ярвамаа),
7. Саккала (Сакала)
8. Угаунія (Уґанді).

4 кіхельконда в центральній частині країни — Мигу, Вайґа, Нурмекунд і Алемпойс — не входили до складу будь-якого мааконда.

Як пише Андрес Адамсон, деталі цього адміністративного поділу є більшою мірою можливим через прогалини у джерелах.

• History of Estonia 2nd Edition. Tõnu Tannberg, Ain Mäesalu, Tõnis Lukas, Mati Laur and Ago Pajur, ISBN 9985-2-0606-1, A/S BIT, Tallinn, 2002;
• Estonia: Identity and Independence, ed. Jean-Jacques Subrenat, trans. David Cousins, Eric Dickens, Alexander Harding, and Richard Waterhouse (Amsterdam: Rodopi, 2004)