Морфосинтаксичні ознаки

лю-ди́-на

Іменник, істота, жіночий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -люд-; суфікс: -ин; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. одиничне до лю́ди. ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. особа як утілення високих інтелектуальних і моральних властивостей. ^{[≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]} ◆ Хай дружби непогасної крило Гірке від тебе відганяє зло, І хай у час останній свій про сина Спокійно я подумаю: людина!
3. вживається у значенні особового чи неозначено-особового займенника. ^{[≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3]} ◆ Людина собі міркує, що коли можеш піти до церкви – піди, а не можеш — візьми та стань перед образом дома і помолися від щирого серця.

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми

Мероніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Етимологія

Від ??

Переклад

особа

Джерела

• Словник УЛІФ: людина